Перемога Байдена може виявитися не такою сприятливою для Європи, як здається — Bloomberg

Поки в Америці все ще рахуються голоси після виборів президента США 2020 року, Європа вже починає розробляти нову стратегію співпраці зі Сполученими Штатами. Попри те, що більш поміркований кандидат у президенти США від демократів Джо Байден готовий до відновлення співпраці з союзниками, його перемога на американських виборах може призвести до того, що Європа втратить свою рішучість та самостійність на міжнародній арені, знову розраховуючи на підтримку Сполучених Штатів, пише Bloomberg.

Здавалося б, президентство Дональда Трампа не може принести жодної користі для зовнішньої політики, однак, саме за час його перебування на посаді, ЄС почав рухатися у напрямку самостійності, політика Трампа стала фактично сигналом пробудження для Європи, щоб взяти під контроль власне майбутнє.

Досі існує невизначеність навколо президентських виборів у США, але хороша новина для Євросоюзу полягає в тому, що «неофіційно підтримуваний Європою» Джо Байден, ймовірно, все-таки стане новим американським президентом.

Поразка Дональда Трампа фактично означатиме, що ЄС може уникнути ще чотирьох років агресивних торгових війн, нападів на багатосторонні інституції та непослідовних політичних рішень з боку однієї із найвпливовіших країн світу.

Однак, найбільша суперечність полягає в тому, що перемога Байдена може стати не надто сприятливою для трансатлантичних відносин, оскільки американський Сенат, ймовірно, залишиться під контролем Республіканської партії.

З таким результатом всі політичні наміри Байдена ризикують зіштовхнутися з опором «розділеного Конгресу», залишаючи все менше можливостей для успішної зовнішньої політики США.

Це означає, що європейці не можуть дозволити собі сидіти склавши руки і чекати на наслідки.

Хто б не переміг на американських виборах, ЄС потрібно буде активізувати власний шлях і зменшити свою залежність від США.

Останні чотири роки не можна сприймати як помилку, це демонструє досить потужна підтримка виборців, яку здобув Трамп на виборах 2020 року.

Значною мірою, політика Трампа просто пришвидшила тенденцію, яка панувала в США вже протягом тривалого проміжку часу: Сполучені Штати стають все більш байдужими до Європи і починають зосереджуватися на стримуванні Китаю та повороті до Азії.

Якщо адміністрація Байдена активно зосередиться саме на внутрішніх проблемах США, будь-яке велике перезавантаження відносин з Європою виглядає сумнівним.

Ще до того, як підрахунок голосів закінчиться, Європа вже відчуває напругу.

Міністр оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер назвала оскарження Трампом результатів голосування в суді "вибухонебезпечною" ситуацією, така заява з боку Німеччини дещо контрастує з недавніми словами Крамп-Карренбауер, яка наголошувала на впевненості щодо побудови німецько-американських відносин та говорила про готовність Німеччини витрачати більше коштів на оборону.

Звісно, якщо Трамп переможе, всі очікування Німеччини можуть не справдитися, але навіть якщо новим американським лідером стане Джо Байден, відносини Європи та США не будуть «безхмарними». Звісно, демократ гарантуватиме «більш привітний тон», але навіть Байден не буде відмовлятися від намірів «кардинально реформувати Захід».

Це відкриває новий простір можливостей для президента Франції Емманюеля Макрона, який вже неодноразово вказував на відступ США та Великої Британії від повоєнного ліберального порядку як доказ того, що ЄС повинен ставати більш незалежним та починати більше дбати саме про власні інтереси.

Політика Трампа лише зміцнила амбіції Макрона щодо створення більш "геополітично незалежної Європи" та змусила традиційно «нерішучу» Німеччину до збільшення активності в таких сферах як оборона та технології. Тобто, «трампізм» підштовхнув Європу до змін, те ж саме може зробити і «байденізм», але просто «менш різкими методами».

Однак, Макрону також варто бути обережним у своїх амбіціях щодо «європейського суверенітету». ЄС поки що не в змозі самостійно взяти на себе всю відповідальність за гарантію міжнародної безпеки, враховуючи «відступ» Великої Британії. До того ж, країни  Сходу побоюються, що більш незалежний ЄС, який керується лише власними інтересами, може означати менший ступінь захисту від російських провокацій.

Найкраща короткострокова можливість для Європи - використовувати єдиний ринок ЄС із 450 мільйонами споживачів як спосіб забезпечити економічну конкуренцію як із США, так і з Китаєм. Демонструючи свій суверенітет, Європа почала запроваджувати нові «інструменти регулювання», такі як перевірка іноземних інвестицій, санкції та обмеження в технічному секторі. Цього тижня Франція запровадила податок для таких технологічних компаній, як Amazon Inc. і Google Alphabet Inc.

Значною мірою, завдяки «трампізму», європейці почали серйозно ставитися до встановлення правил «на власній території», і це може не надто сподобатися США, навіть якщо американським лідером буде Джо Байден. Союз Європи та США для посилення «нагляду за Китаєм» був би ефективним, а також дозволив би європейцям розвивати більшу кількість «власних політичних ініціатив», таких, як галузь оборони, для прикладу.

Європа повинна визнати, що шляху повернення до старого глобального порядку вже може не бути, тому незалежно від майбутніх відносин із США, ЄС повинен не боятися показувати власні ініціативи на міжнародній арені, резюмує видання.