Парламентські вибори у Франції, Макрон ризикує втратити більшість — The Economist

П'ять років тому у Національні збори Франції ринула хвиля політичних дебютантів. Вчитель зі Страсбурга, підприємець із Ліона, фермер із Бретані, пожежник із західної Франції, всі вони та багато інших отримали місця у центристській партії Еммануеля Макрона, яка тоді називалася "La République en Marche". Разом із союзниками партія зайняла 60% нижньої палати парламенту, ознаменувавши масове очищення, що знизило середній вік депутатів і заповнило асамблею жінками, пише The Economist.

Проте сьогодні партія Макрона стикається з заколотом біля виборчих скриньок, який може позбавити переобраного президента його більшості та покласти край будь-яким подальшим планам реформ. 12 та 19 червня виборці проголосують за новий парламент.

На національному рівні опитування показали, що центристський альянс Макрона "Ensemble", стоїть в один ряд із новою ліворадикальною групою Жана-Люка Меланшона, до якої входять соціалісти, комуністи та зелені. У рамках двоетапної системи голосування партія, яка «першою пройшла» до парламенту, матиме найбільше представництво, і швидше за все, альянс Макрона залишиться найбільшим.

Схоже, що союз соціалістів та зелених "NUPES" замінить правоцентристських республіканців як основну опозицію, отримавши як мінімум утричі більше місць, ніж ця партія та Національне об'єднання Марін Ле Пен. Меланшон навряд чи отримає більшість. Але опитування громадської думки показують, що Макрон може втратити свою більшість, якщо йому не вистачить від 14 до 39 місць у парламенті.

Поглинувши помірних лівих, 70-річний Меланшон, який захоплюється венесуельським Уго Чавесом і хоче, щоб Франція вийшла з НАТО, створив потужний лівий рух, який досяг надзвичайної єдності. Він подобається, зокрема, людям, які виступають за екологічні зміни, городянам та молоді: його підтримують 44% людей віком від 18 до 24 років. Цього разу Меланшон виставляє найсміливіших новачків, включаючи пекаря зі сходу Франції та покоївку з-під Парижу. Також, він спритно розв'язав дебати навколо ролі, в якій він бачить себе — прем'єр-міністра.

Відчувши цю загрозу, Макрон минулого місяця призначив своїм новим прем'єр-міністром Елізабет Борн, інженера та державного службовця, яка збудувала свою кар'єру, працюючи на соціалістичних політиків. Сама її кандидатура отримає мало голосів лівих, але це знаменує собою зрушення після двох попередніх прем'єр-міністрів Макрона, кожен із яких був правоцентристом. Борн пообіцяла запровадити «продовольчі чеки» для людей із низьким доходом та інші заходи щодо захисту французів від інфляції. Макрон запозичив основну ідею Меланшона про "зелене планування" для підтримки своєї політики. Макрон також призначив своїм новим міністром освіти Папа Ндіайє, історика, який багато писав про раси та дискримінацію.

Багато зроблено, багато чого ще потрібно зробити

Згідно з французькою конституцією, Макрон має широкі повноваження, включаючи право приймати закони з мінімальним парламентським контролем та призначати прем'єр-міністра. Але в політичному плані йому, як і раніше, потрібна робоча більшість, щоб завершити те, що він почав у свій перший термін. Це включає реформу пенсійної системи, яка підвищить пенсійний вік з 62 років до 64 або 65 років. Іншими словами, на карту парламентського голосування поставлено питання про те, чи зможе Макрон продовжувати свою діяльність як економічний реформатор і модернізатор французького соціального держзабезпечення.

Відповідь буде твердою "ні", якщо Меланшон зробить сюрприз і отримає більшість голосів. Макрон уже натякнув, що відмовиться призначити його прем’єр-міністром. Але йому було б надзвичайно важко не зробити цього — так само, як Жак Шираку, котрий призначив соціаліста Ліонеля Жоспена після того, як втратив свою більшість у 1997 році.

Меланшон обіцяє, серед іншого, знизити пенсійний вік до 60 років, скасувати реформи, що лібералізують ринок праці, відновити податок на багатство і збільшити чисту мінімальну заробітну плату на 15% до 1500 євро (1600 доларів) на місяць. Двоє його кандидатів у Парижі запросили Джеремі Корбіна, колишнього британського радикального лідера лейбористів, провести з ними передвиборчу кампанію.

Проте є ймовірність, що Макрон або утримає незначну більшість, що дозволить йому продовжувати свою політику, або втратить її, що загрожує проблемами. В такому випадку президенту потрібно буде або зібрати більшість серед голосуючих з несоюзними депутатами, або шукати формальну коаліцію. Тим не менш, розтрощивши основні партії своїм центристським блоком, Макрон виявляється один проти крайнощів, і у нього мало варіантів; правоцентристські республіканці мало зацікавлені у тому, щоб допомогти йому.

Кампанія не викликала ентузіазму. "Люди думають, що законодавчі органи - це просто голосування за рішення, щоб дати президенту більшість, що не дуже мотивує", - каже Матьє Галар Ipsos, соціолог. Справді, зберігаючи стриманість передвиборчої кампанії, Макрон, можливо, сподівався зробити голосування природним продовженням результатів президентських виборів. Тим не менш, таким результатом досі було швидше відчуття дрейфу. Це дозволило Меланшону встановити порядок денний і домінувати інформаційно у важливих подіях, таких як фіаско з поліцією на недавньому футбольному фіналі Ліги Чемпіонів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Шістьма «Цезарями» ЗСУ знищили 80 одиниць російської техніки: чи дасть Макрон ще такі САУ?

"За кожне місце буде боротьба", - говорить один із заступників Макрона. Уряд готується. Міністри, які не будуть обрані, у тому числі Елізабет Борн, що балотується в Нормандії, мають піти.

Макрон вміє перемагати крайнощі. У маніфесті Меланшона є багато приводів для осудження, не в останню чергу його обіцянка порушити деякі частини законодавства Європейського Союзу, чи поетапно відмовитись від французької ядерної енергетики. Під час президентської кампанії Макрон дуже точно викрив протиріччя обіцянок Ле Пен. Тепер йому треба зробити те саме з містером Меланшоном.

Раніше повідомлялося про те, що Макрон може приїхати до України наступного тижня. Чи наважиться Париж на другу передачу САУ Caesar.