Пандемія COVID-19 посилить конфлікти на Близькому Сході – Brookings

Пандемія COVID-19 припала на найгірший час для Близького Сходу. Міжнародна антитерористична коаліція на чолі з США територіально перемогла ІДІЛ три роки тому, але регіон все ще бореться за досягнення міцного миру. Значна частина Близького Сходу охоплена конфліктами. Громадянська війна в Сирії не закінчилася, а Лівія та Ємен загрузли в проксі-війнах, які призвели до невимовної гуманітарної кризи, пише Рандж Алаалдін для аналітичного центру Brookings.

Автор зазначає, що гуманітарну ціну цих конфліктів неможна занизити. Сотні тисяч були вбитих, мільйони залишилися без будинку і були змушені покинути свої міста. Ще більше тих, хто живе в злиднях. Через війну в Сирії половина населення – понад 12 мільйонів осіб – стали переселенцями та біженцями. Всього 6,5 мільйона осіб стали біженцями Іраку, Ємені. У Лівії понад 435 тисяч осіб. Статистика зростає: близько 11 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги в Сирії; у Ємені - 24 мільйони; в Лівії - 2,4 мільйона; і в Іраку - 4,1 мільйона.

Близький Схід переживає потенційний переломний момент. Ці судоми будуть мати транскордонні наслідки та вже дестабілізували країни, які зберегли крихкий мир. У країнах, де державний потенціал падає або взагалі відсутній, наслідки COVID-19 можуть бути трансформаційними. Це може розширити вплив бойовиків, терористів та інших збройних суб'єктів на управління територіями. У деяких випадках поєднуючи це з жорстоким підпорядкуванням місцевого населення.

Саме в постраждалих від конфлікту країнах наслідки пандемії будуть гострішими. У Лівії, Сирії та Ємені на лікарні та медичні установи протиборчі сторони систематично нападають. У цей час політичні еліти, ополченці та зовнішні сили, що беруть участь у проксі-війнах, люто воювали за ресурси та територію.

Пандемія COVID-19, швидше за все, не підштовхне регіон до миру, та, швидше за все, стане фактором ескалації, оскільки воюючі сторони будуть намагатися посилити контроль над територіями та ресурсами. Серед ресурсів з'явилося і забезпечення доступу до життєво важливих медикаментів. Криза - це можливість зміцнити свою репутацію, подвоїти конфлікти в регіоні та закріпити свої позиції в цьому процесі.

КОНФЛІКТИ НАВКОЛО РЕГІОНУ

В Лівії пандемія допомогла угрупованням, надавши їм можливість направити медичну допомогу для своїх бойовиків. Тривожно, що лікарні Лівії регулярно піддаються ракетному обстрілу, що погіршує ситуацію.

В Ємені лояльні Південній перехідній раді бойовики, яких підтримує ОАЕ, увірвалися в південний порт Аден і вкрали медичну допомогу, пожертвувану Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ). Серед вкраденого були й 9 машин швидкої допомоги, призначених для міністерства охорони здоров'я. Конфлікт в Ємені став причиною випадкових нападів на медичні установи та системи водопостачання. Все це призвело до того, що міжнародне співтовариство називає найбільшою рукотворною гуманітарною кризою у світі. У Лівані угрупування "Хізбалла" зміцнила свій статус альтернативи державі, направивши близько п'яти тисяч лікарів і медсестер на боротьбу з пандемією.

В Іраку ІДІЛ посилила свої атаки на півночі країни. "Ісламська держава" намагається скористатися кризою в країні - від ескалації між США та Іраном, зниження цін на нафту і до протестів по всій країні. Під час кризи в галузі суспільної охорони здоров'я ІДІЛ може відродитися і розширити власний вплив, задовольняючи потреби місцевих громад так, як цього не зробив уряд Іраку. Як мінімум, невдачі Багдада дозволяють ІДІЛ позиціювати себе як життєздатну альтернативу. У поєднанні з кампанією страху і залякування, цілеспрямованими вбивствами та здирством, це дає ІДІЛ інфраструктуру впливу, яка створює плацдарм для захоплення міст і селищ, як це було в червні 2014 року.

У Сирії громадянська війна зруйнувала офіційні структури управління. Режим Асада та Росія авіаударами знищували лікарні з самого початку конфлікту, який триває вже 9 років. По суті, Сирія - це три країни: контрольовані Асадом території, курдський північний схід та Ідліб на північному заході, де на 10 тисяч осіб припадає 1,4 лікаря та лише 100 апаратів штучної вентиляції легенів. COVID-19 збільшує перспективи ще однієї хвилі біженців. Це розширить можливості сусідніх країн, таких як Туреччина та Ліван, для задоволення гуманітарних потреб цих біженців. Це також підвищує тиск на прозахідні угруповання, наприклад, як курдські "Сирійські демократичні сили", від яких Захід залежить у веденні бойових дій проти ІДІЛ та управлінні в'язницями для терористів. СДС також контролюють табори біженців, такі як Аль-Хор, де перебувають 70 тисяч осіб, включаючи бойовиків ІДІЛ та їх сім'ї.

Автор попереджає, що гуманітарна ситуація в Сирії погіршується, якщо ці анклави не домовляться про спільне протистояння коронавірусу. Актори повинні утриматися від атак на лінії постачання та надати місце для допомоги зі сторони. Протурецькі сили відрізали водопостачання курдських територій на північному сході. Це поставило під загрозу здатність гуманітарних організацій боротися з пандемією. Режим Асада відмовився розподілити отриману від ВООЗ допомогу на територіях, які він не контролює. Це, за замовчуванням, стає обвинувальним актом ВООЗ, яка відмовляється працювати за межами Дамаска. Такі інститути паралізовані та погано пристосовані до зон конфлікту міжнародних норм, які обмежують їх роботу, хоча режим Асада, можливо, не повинен користуватися благами, наданими суверенітетом держави, враховуючи його дії, резюмує автор.