Пандемія COVID-19 не стане поворотним моментом у житті людства — Foreign Policy

Пандемія не завжди приносить «трансформацію світового порядку». Попри те, що деякі тривожні тенденції в світі можуть пришвидшитись, невірно вважати, що пандемія коронавірусу зупинить глобалізацію чи знищить ліберальну демократію, пише Foreign Policy.

Як пандемія COVID-19 змінить світовий порядок? Чесна відповідь полягає в тому, що ніхто цього не знає. На даний момент існує багато можливих варіантів подальшого розвитку подій у світі. Найкраще, що можуть зробити політики, - це уникати міфів, які перешкоджають їхньому мисленню, та вивчити альтернативи, які допомагають зосередитись на найважливіших питаннях. Іноді прогнози помилкові, але корисно структурувати політичне мислення таким чином, щоб лідери могли вчитися не лише на помилках, а також і на успіхах.

Оцінюючи наслідки пандемії коронавірусу, слід починати з осмислення «масштабів невідомого».

Цей коронавірус є новим, і вчені все ще намагаються зрозуміти його природу. Ніхто не знає, як довго він буде існувати. Також неясно, наскільки ефективними будуть вакцини проти хвороби.

Ступінь та тривалість економічних втрат, які спричинить пандемія, також не можна повністю осягнути, але наслідки для світової економіки будуть тривалими. Глибока «економічна депресія», ймовірно, матиме значні політичні наслідки, але будь-які прогнози щодо економічного відродження ускладнюються залежністю економік країн від того, як світ боротиметься з пандемією.

Історія може бути корисним путівником, але може і вводити в оману. Загальноприйнятим фактом є те, що попередні пандемії були переломними моментами.

Але важливо позбутися певних міфів про поточну пандемію коронавірусу.

Першим міфом, якого слід уникати, є думка, що пандемія - це завжди трансформаційні історичні повороти. Іноді вони є, іноді ні. Люди схильні вважати, що кризові періоди повинні призводити до глобальних змін.

Коронавірус уже сильно вплинув на те, як люди живуть та працюють. Це може мати тривалий вплив на зайнятість, економічну діяльність, освіту та соціальні установки. Пандемія виявила слабкість систем охорони здоров’я.

Другий міф стосується того, що COVID-19 принесе кінець ери глобалізації, що настала після Другої світової війни. Глобалізація частково зумовлена ​​змінами в транспортній та комунікаційній технологіях, і вона навряд чи припиниться. Види подорожей та спілкування можуть змінитися, але вони не зупиняться. Кількість авіаперельотів значно зменшиться, але світ не стане віртуальним.

Деякі аспекти економічної глобалізації, такі як торгівля, можуть бути обмежені, тоді як інші, такі як фінансові потоки, можуть стати, навпаки, більш активними.

Важливо відрізняти економічну та екологічну глобалізацію. Попри те, що на економічну глобалізацію впливають закони урядів, екологічні аспекти глобалізації, такі як зміна клімату, визначаються більше законами фізики.

Стіни, зброя та тарифи не зупиняють транснаціональні екологічні наслідки, хоча бар'єри для подорожей та економічний застій можуть уповільнити їх.

Вплив пандемії на соціальну глобалізацію також може бути непередбачуваним. Легальна міграція може сповільнитися після пандемії, але, наприклад, нелегальна імміграція через Середземне море може залежати більше від кліматичних змін, ніж від пандемії COVID-19. Навіть при жорсткому прикордонному контролі, незаконний потік людей збільшиться, якщо їхні рідні країни стануть непридатними для життя.

На даний момент здається ймовірним те, що деякі ланцюги поставок товарів, пов’язані з національною безпекою, стануть більш регіоналізованими, і проблеми безпеки можуть змусити компанії та уряди думати про структурування власних запасів.

Але пандемія коронавірусу не зможе зупинити всі глобальні ланцюги поставок або міжнародну торгівлю.

Третім міфом є ​​поширена точка зору про те, що COVID-19 означає закінчення ліберальної демократії та зростання домінування авторитарної політичної моделі, здатної запроваджувати карантинні обмеження, пов'язані з тестуванням, карантином та ізоляцією. Іноді це підкріплюється прикладом успіху Китаю у боротьбі з розповсюдженням вірусу. Однак, не варто робити висновки з досвіду однієї країни.

Такі демократичні держави, як Німеччина та Нова Зеландія, змогли краще контролювати поширення коронавірусу, ніж більш автократична країна Росія, для прикладу.

Це правда, що неліберальні популісти, такі як прем’єр-міністр Віктор Орбан в Угорщині, використовували кризу громадського здоров’я для посилення свого авторитарного контролю, але якби не коронавірус, вони, мабуть, знайшли б інший привід для реалізації своїх політичних амбіцій.

З іншого боку, тривалий економічний занепад у деяких країнах, що розвиваються, може поставити під загрозу демократичні права населення. Африканські країни, такі як Ефіопія та Бурунді, вже використовували COVID-19 як привід для затримки запланованих виборів.

Четвертий міф полягає в тому, що пандемія дала Китаю довгострокову перевагу над США.

Некомпетентна реакція США на коронавірус, безсумнівно, зашкодила американській впливовості, яка вже почала слабшати за президентства Дональда Трампа, якщо вірити опитуванням. Однак, США все ще мають шанс відновити власну потужність.

До того ж, Пекін почав сам собі створювати перешкоди, загострюючи територіальні суперечки з сусідніми країнами та наполягаючи на репресивному партійному контролі, що не дає можливості розкрити всі таланти громадянського суспільства так, як це відбувається в демократичних країнах.

Однак, усунення цих міфів не доводить, що геополітична ситуація в світі не зміниться.

Війни, крах демократії в певних країнах або інша більш серйозна пандемія - все це може мати величезні наслідки. Історія рясніє політичними прорахунками та сюрпризами, резюмує видання.