Палестинцям час змінити методи боротьби за державність - The Economist

Газа - це "людське звалище", яке всі хотіли б проігнорувати. Ні Ізраїль, ні Єгипет, ні палестинська адміністрація не хочуть брати на себе відповідальність за нього. Інколи отрута виходить на зовні, скажімо, коли ракети чи інші атаки провокують повномасштабні бойові дії. І тоді світу доводиться помітити проблему. Такий момент настав 14 травня. Десятки тисяч палестинців зібралися біля паркану на кордоні Гази, погрожуючи "повернути" землі своїх предків, які вони втратили в 1948 році, коли Ізраїль був створений. Ізраїльські солдати вбили близько 60 демонстрантів. І це був найкривавіший день в Газі з часів війни в 2014 році. Це було особливо сюрреалістично, якщо пригадати, що в цей же момент прем'єр-міністр Ізраїля Беньямін Нетаньяху радів відкриттю посольства США в Єрусалимі, називаючи це "великим днем для миру", пише The Economist.

Видання нагадує, що багато країн засудили Ізраїль, кілька відкликали дипломатів. Деякі люди звинуватили його у воєнних злочинах. Інші звинувачували президента Дональда Трампа у тому, що саме він спричинив сутички, коли переніс посольство з Тель-Авіва в Єрусалим. Вочевидь, правильно змушувати Ізраїль, який виступає в конфлікті сильною стороною, дотримуватися високих стандартів. Але палестинські партії, попри слабкість, теж винні. Через сім десятиліть після створення Ізраїля як процвітаючої демократії є кращий шлях, ніж нескінченний конфлікт і кровопролиття.

Кожна країна має право захищати свої кордони. Якщо зважити усі цифри, то Ізраїль, напевне, застосував надмірну силу. Але будь-який твердий висновок вимагає незалежної оцінки того, що сталося, коли і де. Ізраїльтяни інколи використовували нелетальні засоби, такі як сльозогінний газ, який скидали з безпілотників. Але потім снайпери пустили в хід кулі. Що ж змінилося? Змішавшись з демонстрантами, здається, певна невідома кількість бойовиків "Хамас" намагалася зламати паркан на кордоні. Яку загрозу вони становили? Будь-яке справедливе судження буде залежати від деталей.

Не менш важливим буде і більш широке політичне питання. Паркан, який відділає Газу і Ізраїль, - не звичайний кордон. Газа - це в'язниця, а не держава. Маючи площу в 365 квадратних кілометрів і ставши домом для 2 мільйонів людей, вона лишається одним із найбільш людних місць на Землі. Газі бракує ліків, електроенергії і інших життєво необхідних речей. Місцева вода у водопроводі не придатна для пиття. Неочищені стоки зливаються просто в море. Газа вже серед лідерів у світі за рівнем безробіття. Незайняті тут 44% населення. Ставши ареною трьох війн між "Хамасом" і Ізраїлем з 2007 року, Газа завжди на передовій спалаху конфлікту.

Багато рук винні в трагедії. Ізраїль наполягає, що Сектор Газа - це не його проблема після виведення військ в 2005 році. Але він все одно контролює його як на суходолі, так і в акваторії чи в небі. Будь-який палестинець, навіть фермер, який наближається до паркану на відстані до 300 метрів, уже може стати жертвою пострілу. Ізраїль обмежує поставки продовольства в сектор. Лише крихітна кількість палестинців можуть виїхати, приміром, на лікування. Ізраїльські генерали вже давго застерігають про крах місцевої економіки. Нетаньянху традиційно ігнорує це.

Єгипет теж зробив внесок в цей безлад. Рафахський перехід на Синай від відкритий для товарів і людей лише на 17 днів за перші чотири місяці цього року. А партія "ФАТХ", яка контролює Палестинську адміністрацію і частину Західного узбережжя Йордану, затримує зарплати держпрацівникам, які працюють на палестинську адміністрацію в Газі, обмежує поставки найнеобхідніших речей, таких як ліки і дитяче молоко, і скорочує сплати Ізраїлю за електроенергію для Гази.

"Хамас" теж несе значну частину вини. Він знищив мирні домовленості, укладені в Осло, своєю кампанією терактів, влаштованих смертниками, в 1990-х і 2000-х. Вигнавши ізраїльтян з Гази, "Хамас" виграв парламентські вибори в 2006 році і, після короткої громадянської війни, вигнав "ФАТХ" з сектору в 2007 році. З того часу "Хамас" невміло керує Газою, демонструючи свою корумпованість, репресивність і некомпетентність. Він зберігає свою зброю в цивільних місцях включно з мечетями і школами, перетворюючи їх на мішені. Цемент, який можна було б використати для відбудови міст, використовується на побудову підземних тунелів, які використовуються для атак на Ізраїль. "Хамас" сам визнав свою неготовність керувати, коли погодився передати значну частину адміністративних завдань палестинській адміністрації минулого року в рамках угоди про порозуміння з "ФАТХ". Але пакт провалився, тому що "Хамас" не готовий віддати свою зброю.

Ізраїль, Єгипет і палестинська адміністація не можуть просто замкнути палестинців у Газі з надією, що режим "Хамасу" повалять. Лише коли мешканці сектора почнуть жити більш вільно, вони можуть вирішити позбутися своїх невмілих правителів. Багато можна зробити для того, щоб ослабити тягар мешканців Гази без підриву безпеки Ізраїля. Але жодне довготривале рішення не можливе до тих пір, поки питання Палестини не вирішиться. Нетаньяху тривалий час опирався ідеї створення палестинської держави і продовжував будувати поселення на окупованих землях.

Важко переконати ізраїльтян змінитися. В 70-річчя існування їхньої країни економіка процвітає. "Контролюючи" конлікт замість його завершення, Нетаньяху стежить за палестинським насильством, не пропонуючи нічого натомість. Коли спалахують сутички, імідж Ізраїля страждає. Але не більше. Адміністрація Трампа підтримує країну. А арабські сусіди шукають в Тель-Авіві союзника для стримування Ірану.

Ізраїль помиляється, коли відмовляється шукати домовленостей. Трамп помилився, коли односторонньо змінив статус Єрусалиму. Але палестинці теж дали Ізраїлю можливість заявляти, що "патрнера для миру немає". Вони поділені між втомленими націоналістами з "ФАТХ", які не можуть встановити мир, і ісламістським "Хамасом", який відмовляється це робити взагалі. Палестинцям гостро необхідні нові лідери. "ФАТХ" повинен себе оновити за допомогою виборів, які вже давно відкладаються. А "Хамасу" час зрозуміти, що його ракети нищать палестинські мрії про державність більше, ніж завдають шкоди Ізраїлю.

Відкриття американського посольства в Єрусалимі викликало заворушення. Протести почалися за кілька годин до офіційної церемонії відкриття посольства США, присвяченій спірного рішення президента США Дональда Трампа про перенесення дипломатичного відомства з Тель-Авіва до Єрусалиму.

Як повідомлялося, Дональд Трамп оголосив про рішення визнати Єрусалим столицею Ізраїлю. У середу, 6 грудня, американський президент доручив Державному департаменту почати роботу з перенесення посольства з Тель-Авіва до Єрусалиму.

13 грудня Організація Ісламського співробітництва (ОІВ), в яку входять 57 країн мусульманського світу на позачерговому саміті в Стамбулі вирішила визнати Східний Єрусалим столицею Палестини. Це рішення є відповіддю на недавнє визнання президентом США Дональдом Трампом Єрусалиму як "неподільної" столиці Ізраїлю.