Коли лідер Китаю Сі Цзіньпін і президент Росії Владімір Путін оголосили про «безмежне» партнерство 10 місяців тому, вони випромінювали силу, кидаючи прямий виклик США і Заходу. Сьогодні, коли лідери проводили переговори через відео-зв’язок, їхні позиції були слабшими. А їхній неформальний авторитарний альянс був обтяжений геополітичними і економічними загрозами.
В обох мало простору для маневрів, що робить їхні відносини ще більш важливими, але водночас і більш складними, - пише New York Times. Після того, як Росія вторглася в Україну в лютому, Путін став ізольованим і сильно залежним від Китаю в підтримці видимості дипломатичної і фінансової стабільності. Його потреби поглибилися в останні місяці, оскільки Кремль зазнав кілька серйозних поразок на виснажливій війні, яка відібрала життя тисяч цивільних і зробила російську економіку вразливою.
Цього місяця Сі Цзіньпін зіштовхнувся з тим, що його розрекламована стратегія боротьби з COVID провалилася, а кількість випадків зараження почала стрімко зростати. Все це зіпсувало імідж, який він хотів представити світу, виступаючи в ролі лідера кращої політичної системи.
«З нинішньою кризою він не може ані в повну силу стати на бік Путіна, ризикуючи потрапити під санкції, ані покинути його, ризикуючи втратити ключового геополітичного союзника в протистоянні з Заходом», - йдеться в статті.
Під час сьогоднішніх переговорів Путін і Сі Цзіньпін не видали своє хитке становище, наголосивши в публічних заявах на двосторонній торгівлі і зростанні військової співпраці. Китайський лідер визнав «складну міжнародну ситуацію, яка постійно змінюється», але додав, що Китай готовий поглибити «стратегічну співпрацю» з Росією.
«Поки США будуть для обох спільною загрозою, збіг їхніх інтересів буде переважати над розбіжностями», - сказав директор китайської програми в Центрі Стімсона Юнь Сунь.
Путін використав сьогоднішній відео-дзвінок, щоб підтвердити російські зв’язки з Китаєм, назвавши їх «зразком співпраці між великими державами в 21 столітті», про що йшлося в заяві Кремля за підсумками розмови лідерів. Він запросив Сі Цзіньпіна відвідати Москву навесні, додавши, що їхні країни можуть подолати «несприятливу зовнішню ситуацію» разом.
Видання пояснює, що Росія дивиться на Китай як на найважливішого партнера в протистоянні з Заходом. Кожне слово підтримки від Сі Цзіньпіна перебільшують, виставляючи доказом, що Путін точно не один в битві з Європою і США. Пропагандистська агенція «РИА Новости» опублікувала колонку, в якій Кремль хвалив партнерство з Пекіном, але при цьому намагався скоротити очікування від китайської підтримки. Без будь-яких доказів стаття стверджувала, що Китай допомагає Росії обійти санкції. Це, мовляв, відбувається «не так швидко і просто, як Росії хотілося б», але «сам процес вже важливий».
Про зростання залежності Москви говорить і те, що на Китай цього року припадало більше чверті російського імпорту. Хоча в перші 9 місяців минулого року цей показника не перевищував 15%. Китайські автомобілі тепер стали найбільш популярними на російському ринку. Оскільки Європа намагається позбутися від російського викопного палива, Китай став критично важливим клієнтом. Цього місяця «Газпром» тричі заявляв про новий рекорд щоденних поставко в Китай.
Втім, оскільки Пекін не хоче порушувати західні санкції, Росія змушена шукати допомогу в інших друзів - Ірана і КНДР. З їхньою допомогою Москва намагається вирішити проблему дефіциту зброї і боєприпасів. Але китайське партнерство важливе як більш широкий символ на антизахідному фронті, як ключовий пропагандистський аргумент для Путіна. Він часто критикує «золотий мільярд» на Заході, який нібито намагається домінувати і експлуатувати інші країни.
New York Times пише, що Китай підтримує Росію попри те, що вторгнення в Україну створило проблеми для Сі Цзіньпіна. Пекін будував економічні зв’язки з західними союзниками. Але війна змусила Європу більше підтримувати лінію США проти Китаю. Також російська війна проти України привернула більшу увагу до китайських погроз захопити Тайвань. А економічні проблеми в Європі, які почалися через зростання цін на паливо, сколихнули найбільший для Китаю експортний ринок.
Існують ознаки того, що невдоволення Сі Цзіньпіна війною зростає. Під час зустрічі в Пекіні минулого тижня він висловив Дмітрію Мєдвєдєву надію, що «всі сторони продемонструють розумну стриманість». Путін теж натякнув на невдоволення китайського лідера, визнавши під час зустрічі в ШОС в Узбекистані, що в Пекіна є «занепокоєння і питання» щодо війни. Західні лідери закликали Сі Цзіньпіна докласти більших зусиль, щоб переконати Путіна відмовитися від агресії. Але китайський лідер сказав європейським чиновникам, що вони перебільшують його можливості в ролі посередника, про що виданню сказали двоє поінформованих людей. Співрозмовники New York Times додали, що між лідерами Китаю і Росії склалися міцні особисті стосунки. І Сі Цзіньпін сказав, що довіряє Путіну.
«Аналітики кажуть, що Сі Цзіньпін не може дозволити собі покинути Путіна чи мовчки спостерігати, як амбіції російського лідера в Україні провалюються. Це б критично ослабило ключого геополітичного союзника і залишило б Китай одного в протистоянні зі США в часи, коли китайський лідер має справу з дедалі більшою кількістю зовнішніх і внутрішніх викликів», - пише видання.
«Сі залишається глибоко прихильним до путінської війни, тому що Китай отримає велику геополітичну вигоду від російської перемоги і потенційно втратить ще більше, якщо Росія зазнає поразки. Іншими словами, «шлюб за розрахунком» Сі і Путіна збережеться не всупереч російським поразкам на полі битви, а завдяки їм», - сказав дослідник Китаю в Фонді захисту демократій Крейг Сінглтон.
Видання також зауважує, що китайський лідер досі не заплатив високу ціну за його помірну підтримку Росії. Далекий від дипломатичної ізоляції Сі Цзіньпін впродовж останніх трьох місяців постійно проводив зустрічі зі світовими лідерами. Відносини Китаю зі США певною мірою стабілізувалися після зустрічі Сі Цзіньпіна з Джо Байденом на саміті G20 в Індонезії. Також були плідні розмови з канцлером Німеччини Олафом Шольцом і президентом Франції Еммануелем Макроном. А сьогодні, сигналізуючи про намір зосередитися на відносинах з Вашингтоном, Пекін призначив посла в США Цінь Гана міністром закордонних справ КНР.