Про це пише в редакційній статті Financial Times, додаючи, що після короткого періоду міжусобиць щось схоже на порядок повернулося в британську політику. 59 річна Тереза Мей стала другою в історії Великобританії жінкою, яка обійняла посаду прем'єр-міністра. Як і Маргарет Тетчер, їй це крісло дісталося в часи, коли країна занурилася в кризу. Країна поділена результатами референдуму, які поставили цілісність союзу під загрозу. В цей же час, над Британією нависла реальна загроза рецесії в той час, як нові відносини Лондона з Брюсселем лишаються невизначеними.
Великобританія гостро потребує період стабільності, впродовж якого новий уряд Мей зможе розробити план виходу з ЄС і створити нові торговельні відносини з Європою і рештою світу. Саме тому міністр економіки Андреа Лінсом, яка підтримувала вихід з ЄС, не може обійняти посаду прем'єр-міністра. Їй бракує підтримки парламенту і досвіду для цієї роботи.
Мей вже описала свій підхід до майбутніх переговорів з ЄС. Вона оголосила, що "Brexit означає Brexit" і повторного референдуму не буде. Але вона ніяк не пояснила, як вона збирається відмовитися від європейської політики вільного пересування і при цьому зберегти доступ Британії до єдиного європейського ринку. А це проблема, від якої не можна просто так відмахнутися.
В цей же час, вона підтвердила, що не збирається принаймні до кінця року братися за виконання 50 статті Лісабонської угоди, яка фактично є "червоною кнопкою", з натискання на яку починається безповоротний процес виходу з ЄС. Це дасть Мей час для того, щоб сформулювати позицію Британії, перш ніж формальні переговори з Брюсселем про "розлучення" почнуться.
Також вона визнала, що їй доведеться мати справу з громадським невдоволенням, яке виявив референдум. В питанні фіскальної політики Мей правильно зробила, що відкинула намір міністра фінансів Джорджа Озборна добитися профіциту бюджету до 2020 року. Поки Британія буде переживати шок після Brexit, закручування гайок у фіскальній політиці буде контр продуктивним.
Мей також закликала встановити нові правила для бізнесу. Вона хоче навіть запровадити європейську практику включення представника робітників у керівництво компаній. Можливо, це така її тактика, націлена на те, щоб звернутися до невдоволених консерваторів і знайти політичну середину, пригамувавши амбіції лейбористів і їхнього "лівого" лідера Джеремі Корбіна. Найбільше непокоїть питання, як Мей збирається поєднати її ворожість до іммігрантів зі стимулюванням економіки. В складі ЄС чи ні Великобританія зацікавлена в тому, щоб лишатися привабливою для енергійних і здібних людей в усьому світі.
Але перш за все, Мей доведеться збудувати нову команду і вирішити, хто саме буде вести переговори з Брюсселем про Brexit. На цю роль потрібна людина, яка не буде схильною до риторики, притаманній прихильникам виходу з ЄС. "Міністр Brexit" повинен поєднати у собі реалізм і дипломатичність, щоб виторгувати якомога кращі умови для Лондона, перш ніж доведеться задіяти статтю 50 Лісабонської угоди.
Раніше прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон оголосив про свою відставку у зв'язку з рішенням більшості британців підтримати вихід країни з ЄС.
Нагадаємо, прихильники так званого Brexit перемогли у Великобританії за результатами референдуму про збереження членства країни в Євросоюзі. Так, за вихід їхньої ЄС проголосували51,9%(17 410 742 громадян), тоді як за збереження членства – 48,1%. (16 141 241 громадян).
Як писав Олексій Коваль у своїй статті у DT.UA, Brexit буквально розколов країну і британське суспільство, потряс світові ринки, однак катастрофою для Євросоюзу не став. Реакція політиків європейських країн і чиновників ЄС була навіть більш несподіваною, ніж результати референдуму. Вони одразу заявили, що поважають вибір британців і зажадали від Лондона без зволікання розпочати офіційний процес виходу з ЄС.
Про непростих відносинах ЄС і Великобританії детальніше читайте в матеріалі "Несподіваний Brexit: Європа сама вказала Великобританії на двері".