Німеччина досі не усвідомила масштаби загрози Росії — FT

Чи був він, як президент Франції Еммануель Макрон, введений в оману очільником Кремля Владіміром Путіним? Чи був він принижений, як міністр закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс заявою російського колеги Сєргєя Лаврова? Що ще гірше, чи зможе Путін змусити його зіграти фальшиву роль миротворця? Багато західних дипломатів затамували дихання, коли новий канцлер Німеччини Олаф Шольц зустрічався з Путіним у Москві для дипломатичної спроби запобігти вторгненню РФ в Україну, пише Financial Times.

Зрештою, жоден із цих трьох сценаріїв не реалізувався. На прес-конференції після зустрічі тон Путіна та Шольца був стриманим. Путін заявив про «геноцид» на Донбасі. Але вказав, що готовий говорити про контроль над озброєнням та масштаби військових навчань за умови, що Захід готовий обговорити його «гарантії безпеки». Незадовго до прибуття літака Шольца російський уряд оголосив про «часткове виведення військ», які оточують Україну.

Шольц дотримувався своєї позиції. «Запобігти воєнній ескалації», зауважив він, має стати їхнім «обов’язком». Він повторив загрозу згубних наслідків у разі російської агресії. Шольц перерахував занепокоєння Заходу щодо прав людини в Росії та ув'язнення лідера опозиції Алєксєя Навального.

«Це проблема, з якою ми, ймовірно, не зіштовхнемося, поки перебуваємо на посаді», - відповів Шольц на питання заявки України на членство в НАТО — яку Захід відмовляється відкидати, попри вимоги Кремля.

«Я не знаю, як довго президент має намір залишатися на посаді. Я відчуваю, що це буде довго, але не назавжди», - додав Шольц.

Пізніше в соцмережах почалися дискусії, що зауваження щодо України було поступкою. Можливо, це був спосіб відхилитися від питання. По суті, Шольц пропонує спосіб «заморозити суперечку»: членство України в НАТО не зараз, але й не «ніколи».

Однак коли востаннє Путіна так «приховано» називали диктатором і нагадували, що навіть його контроль над владою через деякий час має припинитися? Мабуть, Кремль незадоволений тим, що особа, яка так «пожартувала», була канцлером Німеччини та соціал-демократом.

Справді, схоже, Путін зробив диво і змусив СДПН (Соціал-демократичну партію Німеччини) Шольца, раніше відому прихильним ставленням до Кремля, спробувати змінити свої погляди на Москву.

Останньою краплею стало оголошення — лише за кілька днів до першої поїздки Шольца до Вашингтона, про те, що колишній канцлер Німеччини від СДПН Герхард Шредер увійде до наглядової ради контрольованого державою енергетичного гіганта РФ «Газпром». Візит Шольца в США перетворився на спробу «виправити помилки».

Після його повернення до Берліна СДПН провела екстрене засідання, щоб узгодити більш критичну позицію. Лідер «молодіжної групи» СДПН Джессіка Розенталь проявила більше сміливості, ніж частина її «партійних старійшин», називаючи Росію «агресором», а Шредера – «представником російських інтересів».

Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр — колишній близький соратник Шредера, який у минулому звинувачував Україну у «брязканні шаблями», озвучив рішучу промову після свого переобрання на пост глави держави.

«Не недооцінюйте силу демократії! Я закликаю президента Путіна: послабте петлю на шиї України!», — попередив він.

Сам Шольц також був змушений частково змінити свою позицію. Стоячи поруч із президентом США Джо Байденом він переконував групу американських сенаторів, що буде надійним союзником. Шольц також вирішив поїхати до Києва та пообіцяв більше фінансової підтримки Україні, перш ніж відправитися до Москви.

Але пацифістське ліве крило СДПН залишається силою, з якою слід рахуватися. НАТО не фіксує жодної деескалації чи виведення російських військ. Дума просить Путіна визнати незаконні збройні формування «ДНР» і «ЛНР». Москва не відмовилася блокувати західний курс України.

Насправді цілі Путіна набагато ширші: блокування демократичних перетворень у Східній Європі, послаблення Західної Європи та «вигнання» США з континенту — масштабний виклик. Але це те, що СДПН і Шольц все ще не усвідомили, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Що наобіцяв Зеленський перед поїздкою Шольца до Путіна? – коментар ZN.UA

Російські війська скупчені поблизу кордонів України, маневри тривають, ризик випадкового початку війни високий. Російське суспільство, можливо, більше стривожене, ніж натхненне державною пропагандою війни. Проте стверджувати, що російська суспільна думка — саме те, що здатне примусити Кремль розпочати деескалацію, навряд чи доводиться. Росіяни бояться великої війни й остерігаються, що Кремль її розпочне. Це нова обставина, порівняно з 2014 роком. Але російський суспільний опір війні може стати істотним чинником, тільки якщо вона розпочнеться. Докладніше про ставлення росіян до можливої війни читайте у статті Олексія Їжака «Чи бояться росіяни війни?».