Не всякий мітинг слід вважати Майданом - думка

Після мітингів 26 березня по всій Росії робити висновок про моментальний злам усього, що плекалося роками, - украй поспішно, пише в своїй статті для DT.UA Іван Валюшко, експерт Національного інституту стратегічних досліджень.

"Справедливіше було б сказати: пасивність дала тріщинку, бо апатія і політична байдужість міцно засіли у масовій свідомості росіян", - вважає автор.

Як відзначається в матеріалі, після мітингів звідусіль посипалися полярні заяви про те, що диктатура сягнула свого дна і що народ дозрів до активних дій. Провладні аналітики почали ототожнювати ситуацію з українською Революцією Гідності, доводячи схожість сценарію і повну готовність до протидії йому. Опозиція пішла у своїх прогнозах іще далі – за аналогією з подіями "арабської весни".

Однак, маючи досвід таких протистоянь, українцям не слід переоцінювати сусідські антикорупційні потуги. "Не всякий мітинг - уже Майдан", - нагадує автор.

На його думку всерйоз проводити паралелі між Майданом, революціями в арабських країнах та протестами в Росії й Білорусі - те ж саме що ладнати дерев'яне з синім, важке з високим, футбол з поліцією, демократію з астрономією.

"Якщо назвати протести 26 березня "іскрою", то слід усвідомлювати й усю логіку займання: перший спалах призведе до масштабного полум'я тільки у разі достатньої концентрації того, що підтримуватиме горіння. Минув тиждень, а ніякої хімічної реакції не відбувається. Можливо, вона млява й уповільнена, однак не виключено, що чи іскра була замалою, чи зникла занадто швидко. Час покаже. Якщо ж наступного інциденту доведеться чекати ще 6 років, то режим Путіна може святкувати перемогу вже", - підсумовує експерт.

Детальніше читайте в матеріалі Івана Валюшка "Чому не всі протести однаково страшні для диктатури" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".