Навіть після закінчення «ери Меркель» політика Німеччини може не змінитися — The Economist 

Канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент США Джо Байден зустрілися 15 липня у Вашингтоні. Цей візит до США, ймовірно, був останнім для Меркель на посаді канцлера. Зустріч стала нагадуванням про близькі відносини двох союзників, пише The Economist.

Байден намагається налагодити стосунки з найближчими союзниками Америки після того, як його попередник Дональд Трамп «ізолював» США. Але «тепла зустріч» Байдена та Меркель має свої межі: щодо Росії та Китаю, погляди Німеччини та Америки не співпадають.

«Росія продовжує сіяти ворожнечу між двома союзниками, крім того існує великий розрив у стратегії щодо Китаю», - говорить аналітик Чарльз Купчан.

Незважаючи на невдоволення вдома, навіть незгоду всередині власної партії, Меркель продовжує дотримуватися свого курсу у відносинах з Москвою та Пекіном. Гострою проблемою стала підтримка «Північного потоку-2», проти якого активно виступає американський Конгрес. Газопровід дозволить Росії постачати газ безпосередньо до Німеччини, обходячи українські та польські транзитні шляхи. Очікується, що проект буде завершено у серпні.

«Північний потік-2» - це важкий камінь на шиї, який шкодить довірі між союзниками» - говорить колишній посол Німеччини в Америці Вольфганг Ішингер.

Цей трубопровід фактично знищив довіру, яку Меркель отримала за ініціативу запровадження санкцій проти Росії після анексії Криму в 2014 році. У травні Байден спробував зменшити напругу, скасувавши санкції проти компанії, яка будує газопровід, і проти громадянина Німеччини Матіаса Варніга. Але Байдену потрібно щось у відповідь, оскільки Конгрес, ймовірно, вимагатиме нових санкцій наступного місяця.

Проте під час спільної прес-конференції після зустрічі лідери двох країн не оголосили про новий компроміс щодо трубопроводу. Меркель сказала, що Європа має в своєму розпорядженні «низку інструментів», щоб реагувати, якщо Москва зупинить транзит газу через Україну.

Через газопровід Київ ризикує втратити транзитні збори. Але Меркель чітко не окреслила жодної нової ініціативи щодо сприяння Україні, наприклад, допомагаючи їй розвивати нові джерела доходів та енергетичну інфраструктуру. Зі свого боку, Байден сказав, що він готовий розглянути практичні заходи, які можна було б організувати разом з Німеччиною, та оцінити вплив дій Росії на енергетичну безпеку Європи та на Україну.

«Побачимо. Ми побачимо», - сказав він.

Як і її попередники, Меркель намагалася збалансувати лояльність до союзників Німеччини та спроби економічно взаємодіяти з противниками. «Остполітик» Віллі Брандта (східна політика) була однією з найуспішніших доктрин повоєнних років, вважає аналітик Ганс Кунднані. Остполітік оголосила возз'єднання як стратегічну мету, тоді як ідея політичних змін через торгівлю часто є лише приводом для тісніших комерційних зв'язків з автократичними режимами. Це одна з причин того, чому інші лідери ЄС нещодавно не підтримали ініціативу Меркель щодо саміту ЄС з Володимиром Путіним.

Ще кілька років тому політика Німеччини щодо Китаю керувалася головним чином «торговельними інтересами», які пропагували, зокрема, великі автовиробники, оскільки автовиробництво фактично є найважливішою галуззю Німеччини. За останні десять років Китай став найбільшим торговельним партнером країни, а товарообмін між країнами минулого року зріс до $ 243 млрд. Найбільший виробник автомобілів у Європі Volkswagen зараз продає понад 40% своїх легкових автомобілів у Китаї.

Але ентузіазм Німеччини щодо ведення бізнесу з Пекіном дещо притихнув. На початку 2019 року головна німецька галузева асоціація BDI опублікувала документ, в якому назвала Китай «системним конкурентом» і оголосила про свою стурбованість щодо дій китайського ринку. Керівник BDI Зігфрід Русвурм нещодавно заявив, що Німеччині потрібна «чесна розмова про те, як вона веде справи з автократичними торговельними партнерами». Права людини не є внутрішньою справою, наполягає Русвурм, характеризуючи «неприйнятне» ставлення Китаю до уйгурів.

Політика теж змінюється. Новий закон вимагає від німецьких компаній, що мають понад три тисячі працівників, довести, що їхні ланцюги поставок вільні від порушень прав людини (з 2024 року це стосуватиметься компаній, що мають більше тисячі працівників). Штраф за неправомірні дії може становити 2% від річного доходу компанії.

Незважаючи на це, Меркель дотримується м’якої політики щодо Китаю. Їй не сподобалась ідея заборонити китайській компанії Huawei брати участь у тендерах на будівництво телекомунікаційних мереж п'ятого покоління, як того хотіла Америка. В останні дні головування Німеччини в ЄС у грудні минулого року вона підтримала договір, який має надати європейським компаніям кращий доступ до китайського ринку. Це не сподобалося адміністрації Байдена. А в червні Меркель закликала колег-лідерів G7 «модифікувати» остаточне комюніке саміту, щоб не «засмучувати» Китай.

Чи вибере наступник Меркель інший курс? З трьох людей, які можуть замінити її на посаді після виборів у вересні, двоє, швидше за все, не усвідомлюють масштабу виклику, який ставить російська та китайська агресія, говорить Констанце Стельценмюллер з Брукінгського інституту. Кандидат від Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Армін Лашет і Олаф Шольц від соціал-демократів висловлюють натяки на те, що Америка хоче «нової холодної війни» і намагається змусити європейців «відокремитись» від Китаю.

На противагу цьому кандидат «Зелених» Анналена Бербок готова протистояти Росії та Китаю. Але її шанси стати лідером країни відносно невеликі: останні опитування дають «Зеленим» менше 20% голосів, тоді як ХДС та його союзники коливаються на межі 30%. Як потенційний молодший партнер, Бербок буде певною мірою приділяти увагу політиці щодо Китаю та Росії, але важко сказати, наскільки, адже її пріоритетом є проблема зміни клімату. Попри те, що Меркель скоро піде з посади, її наступник, ймовірно, буде вірно йти за її політикою, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Байден і Меркель пообіцяли продовжити підтримку України

Канцлер Німеччини Ангела Меркель під час пресконференції в Білому домі з президентом США Джо Байдено заявила, що газопровід "Північний потік-2" не повинен стати заміною транзиту газу через Україну.

Байден і Меркель за підсумками зустрічі в Сполучених Штатах також підписали Вашингтонську декларацію про двостороннє співробітництво і стратегічні принципи обох країн.