Наплив біженців розділив християнську Європу – The Economist

Як хранителі релігії, яка історично домінує в Європі, реагують на тисячі людей з іншими традиціями, які їдуть на континент в пошуках спасіння від війни і бідності? У два діаметрально протилежні способи.

З одного боку, європейські церкви і релігійні благодійні організації відіграють важливу роль в допомозі біженцям і переконують ставитися до них гідно. А з іншого боку, політики і націоналісти б'ють в барабан християнського нативізму. Вони переконують, що іммігранти з Близького Сходу становлять загрозу європейській релігійній культурі, яка панувала на континенті багато століть.

Про це сьогодні пише The Economist. В деяких країнах, триває жорстка суперечка між двома протилежними християнськими таборами, або простіше кажучи між "правими" політиками і прогресивними священиками. Наприклад, в Італії католицька церква і благодійні організації захопилися допомогою бідним іммігрантам і відстоюють їхні інтереси. Папа Франциск задав тон два роки тому, коли відвідав острів Лампедуза, на який масово прибували іммігранти. Тоді понтифік засудив "глобалізацію байдужості". З того часу активність церкви у напрямку допомоги бідним людям стала вищою, а цього року – особливо помітною. Нині Папа Римський закликав кожну християнську громаду прийняти сім'ю біженців.

Але не всі італійські католики і їхні політичні представники згодні з цим. За останні кілька тижнів відбулося кілька скандалів між священиками і "правими" політиками, які теж спекулюють на християнських цінностях. Лідер нової націоналістичної партії Італії "Північна ліга" Матео Сальвіні вступив у скандальну суперечку з секретарем об'єднання італійських єпископів Нунціо Галантіно. Єпископ порівняв ксенофобських політиків з "вуличними торгашами, які намагаються продати непотрібні брелоки". У свою чергу, політик назвав священнослужителя "комуністом" і заявив, що в католицькій церкві багато людей поділяють побоювання "правих".

В Німеччині лідери прогресивних церков стали головними критиками руху "Pegida", який виступає проти поширення мусульманства в Європі. Отець Пауль Шпетлінг виступив на мітингу руху, заявивши, що така ксенофобська позиція "йде в розріз з ключовими християнськими уявленнями про любов, милосердя і співчуття".

Досить багато церков у Німеччині пропонують притулок іммігрантам, дозволяючи їм жити на території церков, куди поліція не може увірватися і арештували їх, щоб потім депортувати з країни. У Франції рух "Secours Catholique" забезпечує їжею і теплими речами іммігрантів, які прибувають в порт Кале після невдалої спроби потрапили у Великобританію. Англійський християнський рух CAFOD намагається добитися від уряду збільшення квоти на прийняття біженців з Сирії. Архієпископ Афінський Ієронім закликав греків бути щедрими з іммігрантами в той час, як націоналісти з партії "Золотий захід" протестує проти того, щоб біженців впускали в країну і оголошує, що серед грецьких православних нібито багато прихильників такої позиції.

Видання пише, що в цей же час, перед християнською церквою постало велике моральне питання, пов'язане зі спаленням церков, святинь і християнських вірян у Сирії і Судані. Деякі конфесії задумуються, чи не варто було б їм перед усім допомагати християнам з Близького Сходу, а вже потім мусульманським біженцям.

У квітні 2015 року Євросоюзом був затверджений план по боротьбі з нелегальною міграцією, а також взяв нову програму допомоги мігрантам. У травні повідомлялося, що Єврокомісія запропонувала розподіляти мігрантів в країнах ЄС за квотним принципом - в залежності від економічних показників країни.

Як писав у статті для DT.UA Європу накриває вал нелегальної міграції Олексій Коваль, роблема вироблення спільної міграційної політики у рамках ЄС має не тільки економічну та гуманітарну складову, - на неї великою мірою впливають політичні розбіжності. Країни півночі й півдня Європи, країни "периферії" та ті, що розміщені всередині континенту, все ще обстоюють різні підходи.