Намагання Байдена створити «союз демократій» може породити геополітичну небезпеку — The Guardian

Одна з обіцянок переможця президентських виборів у США Джо Байдена - глобальний альянс ліберальних демократій, який очолюють США. Протистояння авторитарним режимам та лідерам-автократам - в основі його американського проекту відновлення. Запропонований Байденом "єдиний демократичний фронт" в першу чергу призначений для протидії Китаю та Росії. Проте це також може стати протидією цінним західним союзникам, таким як Індія, Туреччина та Польща. З цієї та інших причин, така обіцянка Байдена може зазнати невдачі, пише британська газета The Guardian.

Під час виборчої кампанії цього року Байден пообіцяв провести "глобальний демократичний саміт" у 2021 році "для відновлення духу і спільних цілей вільного світу". Він має на меті "зміцнити демократичні інститути, чесно протистояти країнам, які відступають від «демократичного порядку денного», і сформувати спільні демократичні цілі.

Це було потрібно, оскільки, частково завдяки президенту США Дональду Трампу, «міжнародна система, яку так ретельно побудували США, розвалюється».

Таке прагнення Байдена має благородну мету. Останніми роками спостерігається помітний ріст авторитарних режимів, які ігнорують міжнародне право і зловживають визначеними ООН загальними демократичними цінностями. Але як Байден вирішить, хто має право брати участь у такому «саміті». Тоталітарна Північна Корея та кримінальний режим у Сирії явно небажані гості. Проте неліберальні Таїланд, Венесуела та Іран підтримують нібито демократичні системи. Чи отримають вони запрошення на саміт?

Дипломати вже прогнозують, що велика коаліція Байдена закінчиться переглядом групи провідних західних економік G7 - США, Канади, Німеччини, Франції, Італії, Великої Британії та Японії. Можливо, туди ввійдуть ще й Індія, Австралія та Південна Корея – умовна «демократична десятка». Але це просто створює ще один елітний клуб, з якого виключається багато реальних демократій, що прагнуть до розвитку.

Частина труднощів - це сам Байден. Такі терміни, як "вільний світ", для багатьох можуть здаватися застарілими. Наївне бачення США у ролі «морального прикладу» не співпадає з недавнім досвідом. Це старий рефрен, адже геополітична ситуація кардинально змінилася.

Китай не загрожує глобальній безпеці так, як колись Радянський Союз. Основний виклик, який ставить, Пекін - тонший, аморальний та багатовимірний, технологічний, ідеологічний, комерційний, антидемократичний. Ідея про те, що світ розраховує на глобальну допомогу США, є старомодною. Вік сольної наддержави закінчився. Баланс влади вже змінювався до того, як Трамп зруйнував міжнародну довіру.

Слабка, розділена Європа може виявитись винятком у прийнятті ініціативи Байдена.

"Нам потрібно активізувати наші дії для захисту демократії", - каже міністр закордонних справ ЄС Жозеп Боррель. Він стверджує, що вперше з 2001 року самодержавство може стати провідною формою правління у світі.

А міжнародне становище Великої Британії зараз настільки послаблене, що країна, ймовірно, підтримає майже все, що пропонує Байден. Німеччина також підтримає його ініціативу, якщо вона не загрожує її прибутковому експорту з Китаю. Угорщина та Польща є «проблематичними». Ігнорування польським урядом незалежності судової влади не надто відповідає кампанії, що пропагує ліберальні цінності. Угорщина лідера Віктора Орбана - це вже зовсім не демократія, а "виборчий авторитарний режим".

Індія називає себе найбільшою демократією у світі. Однак за часів прем'єр-міністра Нарендри Моді країна стала одним з найбільших порушників прав, пригнічуючи політичних опонентів та незалежні ЗМІ.

До того ж, Байден повинен додати до свого списку запрошених Тайвань, взірець східноазіатської демократії. Якщо це зробити, це вкрай розсердить Китай, тож, можливо, Байден цього не зробить.

Справа в тому, що Байден, як і всі його попередники, врешті-решт буде зобов’язаний мати справу зі світом таким, який він є, а не таким, яким він має бути в ідеалі.

Китай і Росія, а також інші «недемократичні вигнанці», такі як Саудівська Аравія, будуть розраховувати на відкритий реалізм. Китай може почати наступ, якщо продемократичні наміри Вашингтона стануть нестерпними. У таких питаннях, як пандемія та кліматична криза, участь Пекіна є необхідною, і Байден це знає. Будь-які економічні, дипломатичні та політичні важелі можуть бути використані для протидії тиску США. Найбільш провокаційною є пропозиція, нещодавно озвучена російським президентом Володимиром Путіним, про те, що Росія та Китай можуть створити антизахідний військовий союз, потенційно залучивши менші сили, такі як Північна Корея. Цього, швидше за все не станеться. Але цілком можливо, що  «союз демократій» Байдена поглибить розкол і ненавмисно породить нову «вісь зла», резюмує газета.