На зустрічі з Байденом Путін хоче отримати поступки від США — The Washington Post

Поки помічники російського президента Володимира Путіна в Кремлі готують свого «боса» до зустрічі з американським лідером Джо Байденом у Женеві, можна припустити, що їхні тези не включатимуть пропозицій щодо «поліпшення відносин із США». Путін рідко йде на зустріч з лідерами інших держав, щоб покращити двосторонні відносини. Це, безумовно, не було його метою на самітах з американськими та європейськими лідерами після 2014 року, коли Росія анексувала Крим, втягнула схід України у війну та назавжди відмовилася від приязних відносин із Заходом. У світогляді Путіна США є головним противником Кремля, тому він не буде пропонувати «творчі ініціативи» для взаємовигідних відносин між Сполученими Штатами та Росією. Путін просто сподівається отримати поступки від Байдена, пише The Washington Post.

Команда Байдена з національної безпеки повинна застосувати той самий підхід - на саміті в Женеві корегувати свою аналітичну базу для оцінки переможців та переможених.

Метою Байдена не має бути «покращення відносин із Росією». Американський президент та його команда повинні визначити конкретні цілі, пов'язані з безпекою, економікою та цінностями, які вони прагнуть захистити, а також підготуватися до потенційного розчарування.

У зовнішній політиці безпосередні зустрічі, такі як, наприклад, саміт у Женеві, є засобом досягнення конкретної мети, а не самоціллю. Як мінімум, зустрічі на високому рівні можуть зменшити напругу та непорозуміння між країнами, що є гідною, хоча і скромною метою для Байдена та Путіна, враховуючи низьку кількість контактів між вищими чиновниками США та Росії.

Як засіб, взаємодія між лідерами також може дати імпульс досягненню взаємовигідних цілей або конкретних результатів. У минулому порядок денний американсько-російських відносин включав багато моментів, будь то співпраця з питань контролю над озброєннями в епоху Рейгана-Горбачова, спільна робота над внутрішніми реформами та міжнародною інтеграцією в роки Клінтона-Єльцина або боротьба із глобальними загрозами, такими як тероризм у період Буша-Путіна.

Коли екс-президент США Барак Обама зустрівся з колишнім очільником Кремля Дмитром Медведєвим, конкретними цілями саміту були Новий СНВ (Договір про контроль стратегічних озброєнь), багатосторонні санкції проти Ірану, питання про війська в Афганістані, а також розширення торгівлі та інвестицій між країнами.

Жоден із цих пунктів порядку денного не буде представлений у Женеві. Недавня войовнича поведінка Путіна відносно інших країн та посилення репресій вдома унеможливлюють подібну співпрацю. Судячи з дій Кремля, Путін не хоче стабільних, передбачуваних або нормальних відносин із Вашингтоном. Москві зручніше розглядати Сполучені Штати як ворога.

Однак саміт у Женеві все-таки відкриває деякі можливості для двостороннього співробітництва. Два лідери можуть розпочати переговори про стратегічну стабільність. Байден і Путін справедливо продовжили новий СНВ. Але наступний договір про контроль над озброєннями буде важко укласти до закінчення терміну дії нового СНВ через п’ять років, оскільки «нестратегічна» ядерна зброя та нові транспортні засоби повинні бути частиною чергової угоди. Переговорники мають розпочати роботу над цим питанням вже зараз.

Закриття консульств та дипломатичні висилки, а також скорочення кількості російських співробітників у дипломатичних представництвах США майже зупинили публічну дипломатію та видачу віз. Байден і Путін теж можуть обговорити це.

За великим рахунком, це і є весь двосторонній порядок денний співпраці для саміту в Женеві. Значна частина бесіди Путіна та Байдена повинна зосередитись на питаннях розбіжностей, таких як переслідування Кремлем опозиційних лідерів, затримання американців, ситуація в Білорусі, агресія проти України та кібератаки.

Багатосторонній порядок денний саміту Байдена-Путіна потенційно ширший. Спільно зі своїми міжнародними партнерами президенти повинні взяти на себе зобов'язання співпрацювати щодо припинення іранської програми ядерної зброї, надання гуманітарної допомоги Сирії, виконання Мінських угод щодо східної України та спільної роботи над боротьбою з COVID-19 та зміною клімату. Однак навіть у багатосторонніх питаннях можливості для співпраці обмежені.

Після закінчення саміту в Женеві Байден і його команда не повинні просто забути про Росію. Вони не можуть заморозити відносини з Москвою, щоб зосередитись на виклику з боку Китаю. Як недавно довів Путін, стягуючи російських солдатів до українського кордону або розв'язавши нові кібератаки, він не збирається зникати з поля зору. Також «російська політика» Байдена не повинна стати похідною від його стратегії щодо Китаю.

Натомість Байден і його команда повинні розробити всебічну стратегію, щоб стримувати «путінську Росію». Ця політика повинна включати посилення потужності НАТО та розширення кіберстійкості США, блокування транснаціональних репресій Росії за допомогою таких організацій, як Інтерпол, викриття російської корупції на Заході, санкції проти Кремля у відповідь на агресію за кордоном та створення нових програм підтримки демократичних цінностей у Росії та регіоні.

Зустріч із Путіним - лише одна складова ефективної політики Байдена щодо Росії. Так, відверта розмова в Женеві щодо питань співпраці та розбіжностей є життєво важливою. Але не менш важливим є те, що Байден буде робити далі, після Женеви, щоб стримати агресивну зовнішню політику Путіна за кордоном і підтримати тих, хто все ще бореться за свободу в Росії, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Росія обіцяє США кілька "некомфортних" сигналів перед зустріччю Путіна та Байдена

Нагадаємо, у червні Джо Байден відвідає три саміту в Європі: саміт лідерів G7 у  Корнволлі, а також саміт США-ЄС і саміт НАТО в Брюсселі.

Під час телефонної розмови з президентом Росії Володимиром Путіним 13 квітня Байден запропонував йому зустрітися на нейтральній території.

Раніше Джо Байден заявив про те, що має намір обговорити з Путіним хакерську атаку з боку Росії на американську компанію Colonial Pipelinе, яка відбулася на початку травня.  Також повідомлялося про те, що під час зустрічі сторони можуть підняти питання безпеки та контролю озброєнь.