Міжнародні ЗМІ зробили можливою агресію Росії проти України – Atlantic Council

Якщо б хтось спробував зробити репортаж про "сили, який підтримує Німеччина" в окупованій нацистами Франції чи про "прорадянські сили" в часи Празької весни, його б вважали лицеміром або погано поінформованим.

Тоді ні в кого не було жодних сумнівів, хто стоїть за агресією. Однак цей підхід здорового глузду чомусь зник у випадку війни в Україні. Про це в статті для Atlantic Council пише Пітер Дікінсон, додаючи, що міжнародні ЗМІ зіграли важливу роль у створенні невизначеності, яка дозволила російській гібридній війні досягти успіху.

"Чому ж преса була настільки невпевнена у російській ролі в конфлікті? Точно не через нестачу свідчень. Доказів російської участі була незліченна кількість з перших днів боїв на Сході України. Майже всі перші лідери самопроголошених "республік" були громадянами Росії. Міжнародні журналісти самі бачили конвої з російською зброєю, які перетинали кордон, вони брали інтерв'ю у російських офіцерів у зоні конфлікту. І навіть прокремлівські репортери в Україні показували знімки озброєння, яке є лише у російської армії", - пише оглядач.

Він нагадує, що активісти зібрали чимало доказів вторгнення Росії в Україні в інтернеті. Зокрема, їм вдалося знайти переконливі докази того, що російська артилерія обстрілювала українських солдатів з російської території. А "селфі" солдатів РФ підтверджують їхнє перебування в Україні. Також було дуже багато випадків, коли цілі групи російських військ були схоплені на українській території, а Кремль потім брехав, що вони нібито "заблукали".

Випадок знищення малайзійського авіалайнера MH17, на думку автора, взагалі заслуговує "окремої глави", адже складні системи протиповітряної оборони не відправляються самі по собі через кордон і не стріляють в зоні конфлікту. Також на Сході України воюють десятки тисяч російських військових, відставних солдатів, найманців, "правих" фанатиків і покидьків з кримінального світу. При цьому в 2014 році їхній ватажок Ігор Гіркін скаржився, що не може в Донбасі завербувати навіть тисячу місцевих мешканців.

Все це в сукупності дає зрозуміти, що кремлівські оперативних створили групи "бойовиків", яких озброїла армія Росії, які були укомплектовані здебільшого за рахунок російських військових і якими керує Москва.

"Та попри це, міжнародні ЗМІ продовжують вживати розмиті терміни на кшталт "проросійські сили". А важковаговики, такі як BBC і канадський телеканал CBC хоч і визнають російський фактор, але все одно посилаються на "українську громадянську війну", - йдеться в статті.

Автор зауважує, що існує дуже багато причин, чому преса так надміру обережно вибирає слова. Одна з них – це бажання досягти об'єктивності, яке характерне для західної журналістики "принаймні в теорії". Кремль дуже майстерно скористався спробами західних журналістів розповісти про точки зору "обох сторін в історії". Йому вдалося змінити позицію "золотої середини", наполягаючи на включення в репортажі пропагандистських вигадок. Класичним прикладом цього стало зображення українського повстання проти авторитарного режиму на Майдані, як "фашистського перевороту, організованого ЦРУ".

Тяжко досягти розумної збалансованості в репортажі, коли доводиться мати справу з такими неймовірними вигадками. Журналісти могли внести свої судження, або лишитися нейтральними. Більшість зробили свій вибір дещо пізніше. Однак до того моменту вони все ж зробили велику послугу Кремлю.

Також почерпнули невизначеність з політики. Якщо Росія постійно заперечувала свою агресію і її позиція не вимагає пояснень, то Україні варто також взяти на себе частину відповідальності за нечіткість інформаційного потоку. Київ досі не проголосив воєнний стан і продовжує називати конфлікт "антитерористичною операцією". Звісно, для цього було чимало стратегічних і юридичних аргументів. Приміром, українська сторона хотіли лишити відкритими двері для міжнародних фінансових каналів, а заодно відрізаючи Кремлю можливість почати повномасштабну війну. Але все одно така позиція Києва внесла сум'яття.

В цей же час, причини, через які іноземні політики замовчували агресію Росії, зрозуміти важко. Деякі відверто говорили про російську агресію, але інші заявляли лише про "російське втручання" і закликали обидві сторони стримати ворожість. Можливо, це було продиктовано бажанням лишити для Росії можливість відступу і уникнути військової конфронтації з Кремлем.

Водночас, автор зауважує, що не можна закривати очі на певний прогрес у риториці. В перші дні війни в Донбасі більшість ЗМІ зображували її як суто внутрішню українську проблему, вживаючи терміни на зразок "українські повстанці" чи "анти київські сепаратисти". Тепер їх замінили на "сили, який підтримує Росія" і "проросійські сили". Держдепартамент США зробив більш рішучий крок, запровадивши навесні 2015 року визначення "об'єднаних російсько-сепаратистських сил". Цей термін технічно найближчий до правди, але все ж він не усуває викривлення сприйняття. Лишаються питання, які потребують чітких відповідей. Приміром, яка пропорція цих "об'єднаних сил"? Чи Росія відправила лише групу військових радників і все? Таким чином, може скластися хибне враження, що російське втручання нічого не вирішує.

На тлі загроз, які собою становлять "гібридні" підходи Росії до міжнародних конфліктів, світовій спільноті точно потрібна нова лексика. Розмови про російську "гібридну війну" тривають вже півтора роки. Однак потрібне чітке тлумачення цього визначення, яке б точно говорило, що саме Москва робить на Сході України. Приміром, загони бойовиків можна було б називати "гібридними силами Росії", підкреслюючи тим самим повну російську відповідальність.

А терміни "українська криза" чи "український конфлікт" можна було б точніше описати виразом "російська гібридна війна".

"Вже давно було сказано, що перо потужніше, ніж меч. І ця теза ніколи не була такою правдивою, як у інформаційну еру. Міжнародні ЗМІ зіграли ключову роль, зробивши російську гібридну війну проти України можливою. Тепер вони можуть допомогти зробити поворот, змінивши термінологію на таку, яка чітко описує реальність кровопролиття", - йдеться в статті.

Раніше видання Gazeta Wyborcza писало, що Росія готується до великої війни і стягує війська до кордону України. Минулої п'ятниці в бюлетені "Незалежний військових погляд", який отримують всі частини російської армії, відкрито було написано: "Росія не виключає великої війни. Україна стає нашим стратегічним ворогом". І нібито саме тому Москва відправляє потужні сили на український кордон.

Раніше видання The National Interest писало, що надмірна мілітаризація лише нашкодить боєздатності російської армії через недостатню кількість резервістів та скромні можливості російської економіки.

У березні глава Пентагону Ештон Картер озвучив п'ять глобальних стратегічних проблем для США. На перше місце він поставив Росію. У свою чергу глава МЗС Британії Філіп Хеммонд назвав Росію загрозою і викликом усьому світу.