Лідер Китаю став впливовішим за президента США - The Economist

У американських президентів є звичка вихваляти лідерів Китаю. Улесливий Річард Ніксон говорив Мао Цзедуну, що його праці "змінили світ". Джимі Картер описував Дена Сяопіна цілим рядком означень: "розумний, твердий, інтелігентний, відвертий, сміливий, статечний, впевнений у собі і доброзичливий". Білл Клінтон говорив про китайського лідера Цзян Цземіня як про "візіонера" і "надзвичайно розумного чоловіка".

Президент Дональд Трамп теж не став виключенням. Він назвав Си Цзиньпіна "вірогідно, найбільш могутнім" лідером, який був у 3 за століття. І Трамп має рацію.

Про це пише The Economіst, додаючи, що американський президент міг би додати: "Сі Цзиньпін найбільш могутній лідер у світі", хоча це було б політичним самогубством.

Китайська економіка досі лишається другою після американської, а китайська армія хоч і наростила м'язи, але все ще значно поступається Збройним силам США. Але економічна і військова сила - це ще не все. Лідер вільного світу має дуже вузький і посередній підхід до іноземців, а також не може втілити свій порядок денний вдома. США досі найбільш могутня країна в світі, але її лідер слабший у внутрішній політиці і менш ефективний за кордоном, ніж будь-хто з його попередників. Так сталося не в останню чергу через те, що він зневажає цінності і союзи, які закріплювали американський вплив.

Натомість лідер найбільшої авторитарної країни у світі гордовито крокує за кордоном. Його хватка жорсткіша, ніж у будь-якого лідера з часів Мао. І якщо Китай в еру правління Мао Цзедуна був хаотичним і неймовірно бідним, то в часи Си Цзиньпіна він лишиється двигуном світового економічного зростання. Дуже скоро його впливовість стане очевидною. 18 жовтня китайська Компартія збереться на з'їзд в Пекіні. Такі зустрічі відбуваються кожні п'ять років. Си Цзиньпін буде вперше головувати, а 2300 делегатів будуть вихваляти його. Скептичні оглядачі можуть поставти питання про те, як Си Цзиньпін використає свою владу: для добра чи зла.

Під час численних закордонних поїздок китайський лідер займав позицію "апостола миру і дружби", голоса здорового глузду у турбулентному світі. Помилки Трампа зробили це можливим. В Давосі у січні Си Цзиньпін обіцяв світовим елітам, що він очолить глобалізацію, вільну торгівлю і підтримає Паризьку кліматичну угоду. Аудиторія була задоволена. Принаймні, одна суперсила у світі хоче відстоювати правильні цінності в той час, коли Трамп не хоче.

Слова Си Цзиньпіна частково були правдивими, тому що у його країни є найбільший резерв іноземної валюти, щоб підкріпити їх. Його проект "Шовковий шлях" може й носить загадкову назву, але посилає сигнал, що сотні мільйонів доларів Китаю будуть інвестовані у залізниці, порти, електростанції і іншу іфраструктуру за кордоном. І все це допоможе світу рухатися в напрямку процвітання. Це той тип лідерства, який Америка не демонструвала з часів втілення "Плану Маршалла" у післявоєнній Європі.

Си Цзиньпін також демонструє безпрецеденту військову силу Китаю. Цого року країна вперше відкрила закордонну військову базу в Джибуті. Китайський флот брав участь у спільних з Росією навчаннях під боком у НАТО. Китай запевняє, що ніколи не буде вторгатися у інші країни з метою насадити свою волю, а його розбудова військових баз нібито служить для підтримки миру і боротьби з піратством. Штучні ж острови в Південно-Китайському морі, за словами Пекіна, служають суто оборонним цілям.

На відміну від президента Росії Володимира Путіна, лідер КНР Си Цзиньпін не створює проблеми у світі і не намагається підірвати демократію і стабільність Заходу. Але він надміру толерантно ставиться до тих, хто створює проблеми, приміром до Північної Кореії. А певна поведінка китайських військових тривожить сусідів у Південно-Східній Азії, а також Індію і Японію.

Вдома Си Цзиньпін такий же неліберальний, як і його російський колега. Він переконаний, що навіть незначна політична свобода може призвести до повалення його режиму. Доля СРСР лякає його.

Лідер Китаю може думати, що зосередження такої великої влади над 1,4 мільярда китайських громадян в руках однієї людини - це "нова норма" китайської політики. Але, на думку The Economist, це не нормально, а небезпечно. Така модель може спричинити нестабільність в самому Китаї, а також примхливу поведінку закордоном, особливо в часи, коли Америка Трампа відступає, створюючи геополітичний вакуум. Світу не потрібні ізоляціоністські США чи дактатура Китаю. Однак, у нього може з'явитися і те, і інше.

Раніше The Economist писало, що КНДР підштовхує США і Китай до зближення. Втім, діалог між країнами досить напружений. Вони обидві згодні з метою безядерного Корейського півострову. Але Вашингтон і Пекін продовжують обмінюватися обвинуваченнями.