КНДР надто пізно відмовлятися від ядерної зброї - The Economist

Дві сторони обмінюються гострими, гучними і вигадливими погрозами. Коли таким займаються виконавці hip-hop, це може навіть розважити. Але коли сторони - це держави з ядерною зброєю, стає не до розваг.

Про це пише видання The Economist, нагадуючи, як США і КНДР обмінюються ядерними погрозами. 19 вересня президент Дональд Трамп назвав північнокорейського диктатора "ракетчиком" і пригрозив "повністю знищити Північну Корею". У відповідь Кім Чен Ин теж пригорозив США "вогнем". А міністр закордонних справ КНДР допустив можливість випробування термоядерної бомби над Тихим океаном в той час, коли в регіоні зв'явилися американські бомбардувальники.

Для американців ситуація схожа на ту, в якій напівзабутий ворог "постає, немов зомбі, з могили майже забутої війни", як сказав письменник Блейн Харден. На відміну від В'єтнамської війни, про яку постійно згадують з пошаною, Корейський конфлікт 1950-1953 років майже забутий в Америці. І це попри руйнації на Корейському півострові, загибель 2,5 мільйонів мирних мешканців і 1,2 мільйона солдатів, серед яких 34 тисячі - американці. Після масивного вторгнення Китаю, війна закінчилася, а Корея лишилася поділена.

Історія має значення. Головним її урок говорить: ще один конфлікт у Кореї буде мати таку високу ціну, що про нього навіть думати не варто. Ті, хто думає, що бойові дії прийнятні, дуже переоцінює шанси провести швидку і результативну атаку, а також недооцінює ціну конфлікту, особливо, якщо дійде до застосування ядерної, хімічної і біологічної зброї. Експерт зі Стенфордського університету Скотт Саган підрахував, що близько мільйона людей можуть загинути в перший же день другої Корейської війни.

Америка втратила пам'ять про війну в Кореї, тому що, як сказав Харден, безславний глухий кут, в який вона зайшла, не просто пригадувати. Так, американці вели війну, намагаючись захистити Південну Корею від вторгнення комуністичної Півночі, яку підтирмував СРСР. Їх підтримала "незвичайна коаліція" країн від Туреччини до Таїланду, яку схвалила молода ще ООН. Втім, американські командири закривали очі на звірства південнокорейських сил проти підозрюваних комуністів. Гірше, американські війська майже вщент знищували міста Північної Кореї, змушуючи мільйони мирних мешканців страждати. А на початку 1951 року американський командир сил ООН Дуглас МакАртур навіть закликав скинути ядерні бомби на китайські сили, які прийшли на допомогу режиму в КНДР. Таке краще забути.

Але в Північній Кореї війна досі триває. Північним корейцям постійно нагадують про руйнації, завдані американцями. І Трамп, який робить заяви в дусі МакАртура, підігрує пропаганді режиму. Більше того, північним корейцям постійно говорять, що це Південна Корея за підтримки США почала війну, а не навпаки.

Кім Чен Ин, звісно, не вірить в цю брехню. Він і його генерали добре знають, що огидна війна розгорілася через його діда - Кім Ір Сена. Він влаштував вторгнення з неймовірною наївністю, чекаючи, що мешканці Півдня повстануть, підтримуючи його, а американці не надішлють війська. Кім Ір Сен розраховував, що все закінчиться за три дні. Він дуже сильно помилявся. Коли Китай відправив 300 тисяч солдатів, щоб зупинити створення об'єднаної проамериканської Кореї, "великий лідер" був усунутий від військового командування і просто чекав, поки інша країна рятувала його зухвалий режим.

Для Північної Кореї все буде набагато гірше, якщо дійде до війни знову. Зокрема і через те, що зв'язки з Китаєм, який тепер не хоче воювати з Америкою за режим в Пхеньяні, вже не такі міцні. Кім Чен Ин, безумовно, знає про це. Але чи розуміє це Трамп?

Північнокорейський диктатор має причини будувати ядерний арсенал, оскільки він вважає його головною гарантією захисту від американської атаки. Але він також розуміє, що застосування такої зброї приведе до його повалення і знищення. Тому найбільший ризик - це початок війни через помилку будь-якої із сторін. І це те, від чого Америка повинна берегтися.

11 вересня Рада Безпеки ООН одноголосно підтримав резолюцію про посилення санкцій проти Північної Кореї у відповідь на ядерні випробування, проведені КНДР 3 вересня.

Проте вже вранці 15 вересня КНДР здійснила черговий ракетний запуск. За даними південнокорейських військових, ракета, запущена з району Пхеньяну, пролетіла 3,7 тисячі км, досягнувши максимальної висоти польоту у 770 км. За інформацією влади Японії, балістична ракета КНДР пролетіла над японською територією і впала у Тихий океан в двох тисячах км від мису Ерімо на острові Хоккайдо.

Детальніше про ядерні проблеми на Корейському півострові читайте у статті Віктора Константинова "Корейський ребус" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".