Китай підтримує повстанців на прикордонних територіях з М'янмою, однак, навчений гірким досвідом відкритої російської агресії в Україні, не прагне вводити повноцінні війська на м'янманську територію і має намір утримувати сусідню країну у своїй орбіті переважно економічними проектами.
Таку думку в статті для "Дзеркала Тижня. Україна" висловив експерт з міжнародних питань Олексій Коваль.
Він звертає увагу на те, яким непомітним на тлі конфлікту в Південно-Китайському морі залишається протистояння на південних сухопутних рубежах Китаю - на території М'янми.
Автор нагадує, що нинішньому спалаху збройного конфлікту в М'янмі передували кілька років перемир'я, яке було укладено на початку 2012 року і фактично поклало край громадянській війні, що тривала 60 років.
Проте 9 лютого 2015 року повстанці з угрупування "Армія національного демократичного альянсу М'янми" вчинили напад на урядові війська в місті Лукан (регіон Кокан), прикордонний з КНР. При цьому лідер заколотників - Пен Цзяшен (Peng JiaSheng), є етнічним китайцем, який закликав націю "згадати про спільні корені, врятувати одноплемінників".
І хоча офіційний Пекін, і сам Пен, відкидають фінансову та військову підтримку незаконних збройних формувань в регіонах Кокані і Качині, військові М'янми не сумніваються в причетності Китаю.
"За повідомленнями військових джерел М'янми, повстанці Качина і Шана сьогодні озброєні краще, ніж раніше, причому іноді зброєю, виробленою в Китаї, мають навіть засоби ППО. Вони також упевнені в тому, що пальне, медикаменти, продовольство повстанці отримують з території Китаю", - пише Коваль.
За кілька місяців кількість жертв конфлікту обчислюється сотнями, причому чимало вбитих - китайці, які загинули на території Китаю від обстрілів М'янми. У той же час, зазначає автор, Китай досить стримано реагує на цей конфлікт, а китайські ЗМІ акуратно намагаються обходити його стороною. Така реакція Піднебесної свідчить ні про що інше, як про стратегічний розрахункок Піднебесної стосовно сусідньої М'янми.
Поворот від Китаю до Заходу
З кінця 80-х саме Китай став основним (а по суті єдиним) закордонним партнером та союзником для військової хунти, яка захопила владу в Рангуні (колишня назва нинішнього Янгона - найбільшого міста М'янми). В результаті Китай отримав практично необмежені можливості для економічної експансії в М'янмі.
Однак ситуація почала змінюватися в останні кілька років, коли влада М'янма вирішили проводити демократичні реформи і відкриватися для зовнішнього світу.
"В минулому році дійшло до нормалізації відносин Янгона і Вашингтона. В кінці 2014 року М'янми вперше відвідав президент США Барак Обама, що стало сигналом до початку експансії західного капіталу в цю країну", - зазначає Коваль.
Одночасно почалися проблеми з кількома старими китайськими проектами в М'янмі, яка влада цієї країни вважає незаконними і неекологічними. Тепер, пише автор, Пекін змушений винаходити нові методи утримання М'янми в орбіті свого впливу, і саме з цим, на думку деяких західних ЗМІ, і може бути пов'язана активізація бойових дій на півночі країни. У той же час китайські ЗМІ звинувачують "третю сторону" (читай, США) у втягуванні Китаю до "внутрішньополітичного конфлікту" в сусідній країні.
Паралель з конфліктом в Україні
Ситуація навколо М'янми, аналізує автор, на перший погляд, схожа на українську.
"Але, по суті, вона не є такою, оскільки Китай не веде себе так агресивно, як Росія, для утримання своєї зони впливу, і в цьому принципова відмінність. Пекін буде використовувати іншу тактику, щоб через локальний конфлікт не додавати протиріч у свої непрості відносини з США", - продовжує він.
На думку експерта, Пекін вивчив уроки і зробив висновки з імпульсивних дій Росії по відношенню до України, за які Кремль тепер платить дорогу ціну.
"Втручання Китаю в конфлікт у М'янмі навіть заради інтересів тисяч живуть там одноплемінників було б його великою стратегічною поразкою і зірвало б куди більш значні китайські плани щодо майбутнього цієї країни", - відзначає він.
Зокрема, Китай має намір "прив'язати" М'янму до себе за рахунок економічних (енергетичних та інфраструктурних проектів): транзитних коридорів для постачання нафти і газу в південно-західні провінції Китаю; швидкісної залізниці , яка зв'яже КНР з Бангладеш і Індією, а також з країнами Південно-Східної Азії аж до Сінгапуру; та інших.
"Приміряючи на себе одяг миротворця глобального масштабу, Пекін добре вивчив помилки путінської Росії і не збирається використовувати у відносинах з сусідами сумний російський досвід", - резюмує автор.
Раніше ZN.UA вже повідомляло, що влада М'янми підозрює Китай в підтримці повстанців на кордоні з КНР.
Детальніше про конфлікт на китайсько-мьянманському кордону читайте в статті Пекін отримує уроки з російського досвіду "захисту своїх інтересів".