Китай ризикує втратити переваги у боротьбі з США — The Economist 

Під час періоду ворожнечі Америка та Радянський Союз вели «приховані битви» по всьому світу. Але головна частина «холодної війни» стосувалася саме Європи, де Америка постійно турбувалася про те, що її союзники стануть занадто м'якими. Протистояння між Китаєм та Америкою відрізняється від «холодної війни» між СРСР та США.  З одного боку, збройний конфлікт між сторонами здається малоймовірним, але залишаються дуже напружені питання Тайваню та Північної Кореї. Однак, у суперництві між двома державами основну зону суперечок буде становити Південно-Східна Азія. А те, що в регіоні немає «чітких бойових ліній», лише ускладнює конкуренцію, пише журнал The Economist.

Люди в Південно-Східній Азії вже бачать Америку та Китай як два полюси, що тягнуть їхні країни в протилежні сторони. Наприклад, ті, хто протестує проти недавнього військового перевороту в М'янмі, демонструють гнівні плакати, які атакують Китай за підтримку генералів та закликають Америку втрутитися. Уряди відчувають тиск, який змушує їх вибрати сторону. У 2016 році лідер Філіппін Родріго Дутерте голосно оголосив про "відокремлення своєї країни від Америки" і пообіцяв відданість Китаю. Твердження Пекіна про те, що майже все Південно-Китайське море знаходиться в його територіальних водах і заперечення Америкою цього твердження викликало жорсткі суперечки в головному регіональному клубі - Асоціації держав Південно-Східної Азії, яку Китай намагався завоювати.

Це перетягування каната буде ставати лише запеклішим з двох причин. По-перше, Південно-Східна Азія має величезне стратегічне значення для Пекіна. Вона знаходиться на порозі Китаю, займаючи торговельні шляхи, по яких нафта та інша сировина транспортується до Китаю, а готова продукція вивозиться. У той час як Пекін оточений на схід Японією, Південною Кореєю та Тайванем - усіма твердими американськими союзниками, Південно-Східна Азія є менш ворожою місцевістю, що забезпечує Пекіну потенційний доступ як до Індійського, так і до Тихого океану як для комерційних, так і для військових цілей. Лише ставши найбільш впливовою державою в Південно-Східній Азії, Китай зможе полегшити почуття «клаустрофобії».

Але Південно-Східна Азія - це не просто «стратегічна станція». Другою причиною посилення конкуренції за неї є те, що вона сама по собі стає все більш важливою частиною світу. Тут проживає 700 мільйонів людей - більше, ніж на території Європейського Союзу, Латинської Америки чи Близького Сходу. Тамтешня економіка, якби уся територія була єдиною країною, стала б четвертою за величиною у світі, відстаючи лише від самого Китаю, Америки та Індії. До того ж, тамтешній економічний потенціал швидко зростає. Економіка Індонезії та Малайзії протягом десятиліття збільшується на 5-6%; Філіппін та В'єтнаму на 6-7%. Бідніші країни регіону, такі як М'янма та Камбоджа, ростуть ще швидше. Для інвесторів, які захищаються від Китаю, Південно-Східна Азія стала новим центром вибору. У комерційному, а також геополітичному плані Південно-Східна Азія - це приз.

З двох конкурентів Китай виглядає більш вірогідним переможцем. Пекін - це найбільший торговельний партнер регіону і він залучає більше інвестицій, ніж Америка. Принаймні одна країна Південно-Східної Азії, Камбоджа, фактично вже є державою-клієнтом Китаю. Країни Південно-Східної Азії не налаштовані кидати виклик Пекіну, відкрито стаючи на бік Америки.

Однак, тісні зв’язки Південно-Східної Азії з Китаєм можуть виявитися недостатньо стійкими. Китайські інвестиції, попри свої великі обсяги, мають і значні недоліки. Китайські компанії часто звинувачують у корупції або погіршенні стану навколишнього середовища. Багато китайських компаній, які розташовані у країнах Південно-Східної Азії, часто наймають саме приїжджих китайських робітників, а не місцевих жителів, що зменшує вигоди для економіки. Також існує і питання незахищеності, викликане тривожною звичкою Китаю використовувати обмеження торгівлі та інвестицій, щоб покарати країни, які перечать Пекіну.

Китай також розчаровує своїх сусідів тим, що створює військову напругу навколо. Захоплення та укріплення мілин і рифів у Південно-Китайському морі, а також переслідування кораблів країн Південно-Східної Азії, які намагаються шукати нафту в сусідніх водах, є джерелом напруги майже у всіх країнах регіону, від В'єтнаму до Індонезії. Китай також підтримує зв'язки з повстанцями, які виступають проти демократичного уряду М'янми, і раніше підтримував партизанів у всьому регіоні.

Така войовничість робить Китай непопулярним у більшості країн Південно-Східної Азії. У В’єтнамі часто розгораються антикитайські заворушення. Індонезія, найбільш густонаселена мусульманська країна у світі, пережила протести проти всього, починаючи від нелегальної китайської імміграції, закінчуючи ставленням Пекіна до мусульманської меншини. Навіть у крихітному Лаосі, комуністичній диктатурі, де суспільна незгода фактично нечувана річ, «шепотіння» про китайське панування є звичним явищем. Лідери Південно-Східної Азії можуть не наважитися відкрито критикувати Китай через страх перед економічними наслідками, але вони також насторожені, оскільки їхні громадяни можуть почати повстання проти «китайської експансії».

Наразі заявки Китаю на панування у Південно-Східній Азії не виглядають упевненими. Уряди Південно-Східної Азії не бажають відмовлятися від торгівлі та інвестицій свого процвітаючого сусіда. Але вони також хочуть того, чого хоче Америка: миру, стабільності та порядку, заснованого на правилах. Великі країни Південно-Східної Азії будуть зважувати свої ставки і оцінювати, яка сторона запропонує більш вигідні умови.

Щоб допомогти Південно-Східній Азії уникнути переходу на орбіту Китаю, Америка повинна заохотити тамтешні країни залишатися відкритими та створювати противагу китайському впливу. Одним із механізмів є більша регіональна інтеграція. Адже зараз торгівля та інвестиції серед країн Південно-Східної Азії найбільш заглиблені у бізнес, який вони ведуть із Китаєм. Ще одним механізмом є зміцнення зв’язків з іншими азіатськими країнами, такими як Японія та Південна Корея. Перш за все, Америка не повинна силою змушувати країни обирати сторону, адже це єдине, чому Південно-Східна Азія налаштована протистояти, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

США розірвали ланцюжки поставок для модної індустрії з Сіньцзяня, де Китай насильно тримає мільйон мусульман в таборах

В ковідному світі мильні бульбашки хай-теку неконтрольовано зростають, як і ціна біткоїна, але посилюється і відчуття тривоги, що рано чи пізно ці бульбашки вибухнуть під власним тиском, і нічим не забезпечена ліквідність знищить і ринок, і долар разом із ним. Причиною цього може стати не тільки повернення світової економіки до «нормального» функціонування. Справа у тому, що в хай-теку у США з’явився конкурент, і він досить специфічно ставиться до правил Волл-стріт. Цей конкурент — Китай. Уже немає жодного сумніву, що найближчими роками розгорнеться жорстке протистояння, і передусім — на рівні державних політик, за технологічне лідерство. Про «битву гігантів» на ще одному терені читайте в статті Сергія Корсунського «Холодна технологічна війна».