Китай може захопити Тайвань протягом найближчих шести років — The Guardian

Американський адмірал, командувач військових сил США Азіатсько-Тихоокеанського регіону Філіп Девідсон говорить, що Пекін хоче забрати у США роль глобального лідера до 2050 року.  Китай уже мобілізує свої сили на тлі загострення конкуренції з Америкою, пише британська газета The Guardian.

Китай може вторгнутися на Тайвань протягом найближчих шести років, оскільки Пекін прискорює свої дії щодо витіснення американської військової сили в Азії, попередив вищий командувач США.

Демократичний та самоврядний Тайвань живе під постійною загрозою вторгнення з боку Китаю, адже китайська влада розглядає острів як частину своєї території, яку вона пообіцяла повернути назад.

"Я переживаю, що Китай прискорює свої спроби витіснити США і нашу керівну роль у міжнародному порядку, заснованому на правилах уже до 2050 року", - сказав вищий військовий офіцер Вашингтона в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні адмірал Філіп Девідсон.

«Тайвань, очевидно, одна з амбіцій Китаю щодо цього. І я думаю, що загроза реального вторгнення Пекіна на демократичний острів проявиться вже у найближчі шість років», - сказав Девідсон на засіданні комітету збройних сил Сенату США.

Девідсон заявив, що розширення військових активів Китаю в регіоні ризикує створити "несприятливу" ситуацію для США, послабивши американські військові сили.

"Ми накопичуємо ризик, який може підбадьорити Китай в односторонньому порядку змінити статус-кво до того, як наші сили зможуть дати ефективну відповідь. Дуже важко зрозуміти реальні військові наміри Китаю, але єдине, що можна сказати точно – Пекін налаштований агресивно", - вважає адмірал.

Тайвань відокремився від материкового Китаю в кінці громадянської війни в 1949 році. Владна китайська комуністична партія в Пекіні ніколи не керувала Тайванем, але вважає острів частиною Китаю, яку вона відвоює силою, якщо це буде необхідно. Керівництво Тайваню та більшість його населення відкидають ідею, що острів є частиною Китаю, а напруженість між країнами була високою з тих пір, як Пекін припинив офіційні контакти з Тайванем після виборів у 2016 році, де перемогла нинішня лідерка Цай Інвень.

Напруженість ще більше загострили продаж США зброї та дипломатичні візити до Тайваню на останніх етапах президентства Дональда Трампа, коли він ворогував з Китаєм з таких питань, як торгівля та національна безпека. У відповідь Китай неодноразово погрожував "контрзаходами" і посилив свою військову активність у Тайванській протоці та поблизу неї.

Аналітики розходяться у своїх прогнозах щодо реального військового конфлікту, відзначаючи, що Пекін також використовує торговельний та дипломатичний вплив для ізоляції Тайваню. Крім того зростає занепокоєння щодо тактики "сірої зони", зокрема буріння морського дна навколо спірних островів, які не зовсім перетинають межу конфронтації.

«Хоча я не впевнений, що Пекін вичерпав усі можливості в своєму наборі інструментів, не досягнувши повного вторгнення, я стурбований тим, що із збільшенням регулярності вторгнень у повітряний простір Тайваню існує більший ризик аварії або прорахунку - те, що може стати приводом для керівництва Китаю почати військову ескалацію», - сказала Джессіка Друн з аналітичного центру Project 2049.

У 1979 році Вашингтон прийняв рішення зупинити дипломатичну співпрацю з Тайванем, але США все ще залишаються найважливішим неофіційним союзником і військовою підтримкою острова. Десятиліттями США дотримувалися політики стратегічної неоднозначності, відмовляючись чітко сказати, що буде робити Америка, якщо Китай розпочне кампанію військового захоплення Тайваню. З'явившись на слуханнях у Сенаті, Девідсон запропонував це переглянути.

Адміністрація Байдена поки не уточняла, якою буде її політика відносно демократичного острова, але запропонувала Тайваню привід для оптимізму щодо подальшої підтримки. У січні Державний департамент заявив, що прихильність США до острова "тверда", а фактичний посол Тайваню в США був офіційно запрошений на інавгурацію Байдена, це безпрецедентний крок з 1979 року.

Китай також висунув експансивні територіальні претензії в багатому ресурсами Південно-Китайському морі і навіть погрожує американському острову Гуам, сказав Девідсон.

"Гуам сьогодні є мішенню", - попередив американський адмірал, нагадавши, що китайські військові оприлюднили відео, яке показує імітовану атаку на острівну базу, схожу на об'єкти США на Дієго-Гарсії та Гуамі.

Адмірал закликав законодавців схвалити встановлення на Гуамі протиракетної батареї Aegis Ashore, здатної перехоплювати найпотужніші китайські ракети в польоті.

«Гуам потрібно захищати, і він повинен бути готовий до загроз, які прийдуть у майбутньому», - сказав Девідсон.

На додаток до інших систем протиракетної оборони Aegis, Девідсон закликав законодавців передбачити бюджет на розширення озброєння, "щоб Китай оцінив потужність США".

"Ширша база озброєння, що забезпечується усіма нашими наземними силами - не тільки морськими та повітряними, але і сухопутними, - надзвичайно важлива для стабілізації нестабільного середовища у західній частині Тихого океану" - сказав Девідсон.

Пентагон заявив, що виступає за розміщення таких ракет в регіоні, але американські союзники в Азії поки вагаються. Однак Девідсон вважає, що протиракетної оборони може бути недостатньо для стримування потенційного супротивника.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Блінкен назвав Китай головною загрозою для США

В ковідному світі мильні бульбашки хай-теку неконтрольовано зростають, як і ціна біткоїна, але посилюється і відчуття тривоги, що рано чи пізно ці бульбашки вибухнуть під власним тиском, і нічим не забезпечена ліквідність знищить і ринок, і долар разом із ним. Причиною цього може стати не тільки повернення світової економіки до «нормального» функціонування. Справа у тому, що в хай-теку у США з’явився конкурент, і він досить специфічно ставиться до правил Волл-стріт. Цей конкурент — Китай. Уже немає жодного сумніву, що найближчими роками розгорнеться жорстке протистояння, і передусім — на рівні державних політик, за технологічне лідерство. Про «битву гігантів» на ще одному терені читайте в статті Сергія Корсунського «Холодна технологічна війна».