Канібалізм серед тварин не тільки шкідливий, а й корисний – дослідження

Поїдання собі подібних досить поширене у світі тварин, починаючи від одноклітинних і до людей. Про це пише ентомолог з Каліфорнійського університету в Девісі (США) Джей Розенхайм зі своїми колегами в новому огляді журналу Ecology, повідомляє Science.

Втім, канібалізм — ризикований спосіб перекусити. Якщо в тебе є пазурі та зуби, то й у твоїх одноплемінників вони теж є. Самки богомолів сумно відомі тим, що відкушують голови набагато дрібнішим самцям під час парування. Крім того, вони іноді вступають у смертельне єдиноборство з рівноцінними за ваговою категорією самками. "Я бачив, як одна самка відгризла ногу інший, — каже Розенхайм, — а потім самці, що втратила ногу, якимось чином вдалося вбити іншу".

Канібалізм також небезпечний з погляду інфекцій. Багато патогенів специфічні для господаря, тому якщо канібал з'їсть зараженого компаньйона, він ризикує підхопити ту ж хворобу.

Одним із найвідоміших прикладів є поширення смертельної хвороби головного мозку, яка вразила аборігенів племені форе у Новій Гвінеї у 1950-х роках. Місцеві її називають куру. У науці вона відома як "губчаста енцефалопатія", яку викликають патогенні білки — пріони. Куру вирувала в племені форе, де практикувався похоронний ритуал з поїданням мозку і плоті померлого родича. Як тільки з ритуалом було покінчено, захворюваність на куру стала сходити нанівець.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Європейські неандертальці були канібалами – вчені

У своєму огляді Розенхейм та його колеги вказують на певні гормони — октопамін у безхребетних та адреналін у хребетних, які, мабуть, пов'язані з рівнем канібалізму. У міру того, як наростає скупченість особин одного виду, а їжі стає мало, кількість цих гормонів різко зростає, і голодні тварини атакують все, що можуть схопити, щелепами, ногами чи клешнями.

Дослідження також показує, як певні умови змушують деяких молодих земноводних, таких як тигрові саламандри та лопатоногі жаби, перетворюватися на суперканібалів. Коли ставок переповнений їх личинками, пуголовками, деякі видозмінюються і стають суперканібалами, набираючи масу та відрощуючи потужні щелепи. Подібні канібальські форми виявляються і в інших членистоногих та хребетних.

Але в більшості випадків кінцевий результат канібалізму позитивний: помірна і здоровіша популяція. З цієї причини Розенхайм уникає розглядати канібалізм як варварство. “Коли ми думаємо про канібалізм серед людей, ми жахаємося, — пише він. — Але канібалізм є одним із ключових факторів, які сприяють збереженню природного балансу”.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Вчені знайшли на Ямайці сліди канібалів