Канадський регулятор розпочав розслідування фатального руйнування батискафу «Титан»

Представники безпекових служб Канади розпочали розслідування аварії туристичного підводного апарату «Титан», внаслідок якої загинули п’ятеро осіб, які перебували на борту під час занурення до уламків столітнього корабля «Титанік», повідомляє Reuters.

Низку уламків підводного корабля «Титан» було знайдено на дні Північної Атлантики в четвер за допомогою роботизованого водолазного апарату, запущеного з канадського пошукового судна.

У своїй заяві Рада з безпеки на транспорті Канади (TSB) заявила, що починає розслідування щодо обставин експлуатації «Титана», оскільки його надводне допоміжне судно «Полярний принц» ходило під прапором Канади. Команда TSB прибула до  Сент-Джонсу, щоб зібрати інформацію та провести опитування свідків.

Фрагменти Титана, який втратив зв'язок зі своїм надводним кораблем підтримки приблизно через годину 45 хвилин після занурення у неділю, були знайдені на морському дні на відстані близько 488 метрів від носа затонулого «Титаніка», на глибині близько 3,8 км.

За словами контр-адмірала берегової охорони США Джона Могера, характер уламків свідчить про те, що батискаф було зруйновано внаслідок спрямованого всередину вибуху — імплозії. Тобто судно завдовжки у 22 фути зрештою було розчавлене під величезним гідростатичним тиском на значній глибині.

Серед п’ятьох загиблих був Стоктон Раш, засновник і головний виконавчий директор американської компанії OceanGate Expeditions, якій належав батискаф і яка брала за подорож до Титаніка 250 тисяч доларів з людини. Саме він керував судном.

Іншими були 58-річний британський мільярдер і дослідник Хеміш Гардінг; 48-річний бізнесмен пакистанського походження Шахзада Давуд і його 19-річний син Сулеман, обидва громадяни Великобританії, а також 77-річний французький океанограф Поль-Анрі Наржоле.

Нарджоле був провідним експертом у вивченні «Титаніка», британського розкішного лайнера, який зіткнувся з айсбергом і затонув під час свого першого рейсу в квітні 1912 року, занапастивши понад 1500 людей на борту.

Гільєрмо Сонлайн, який разом із Рашем заснував OceanGate у 2009 році, розповів, що Раш «чітко усвідомлював» небезпеку дослідження океанських глибин.

«Стоктон був дуже несхильний до ризику», — наголосив Сонлайн, який залишив компанію в 2013 році, зберігши міноритарну частку.

Водночас, інші члени спільноти операторів підводних апаратів і експертів відзначили, що Стоктон та його компанія вирішили відмовитися від сертифікації нового дизайну «Титану», яка мала бути здійснена незалежними учасниками галузі, зокрема Американським бюро судноплавства.

Дехто ставить під сумнів вибір Стоктоном вуглецевого волокна для виготовлення корпусу свого судна.

«OceanGate створив власний експериментальний транспортний засіб з матеріалів, яких інші уникали, вирішив обійти процес сертифікації, призначений для забезпечення безпеки, і вирішив проігнорувати попередження багатьох експертів у спільноті», — заявив інвестиційний менеджер Рей Даліо, співзасновник компанії з дослідження моря OceanX.

Британський дослідник «Титаніка» Дік Бартон також вказав на проблеми, які виникли щодо дизайну та обслуговування «Титана», наголосивши на наявності багатьох небезпечних моментів.

Один з потенційних пасажирів «Титана», інвестор із Лас-Вегаса Джей Блум, розповів Reuters, що з міркувань безпеки разом зі своїм сином відмовився приєднатися до фатальної екскурсії  в останню хвилину.

Блум, ліцензований пілот вертольота, заявив, що його особливо хвилювало використання Стоктоном споживчих деталей на Титані, включаючи джойстик для відеоігор, яким здійнювалось керування судном, і був наляканий тим фактом, що підводний апарат ззовні буде закритий на болти, що унеможливлювало аварійний вихід пасажирів батискафу у разі надзвичайної ситуації.

Питання про безпеку «Титану» виникали ще у 2018 році під час симпозіуму галузевих експертів, а також в судовому процесі колишнього керівника морських операцій OceanGate, який було врегульовано пізніше того ж року.