Як країни будуть повертати «глобальний коронавірусний борг» — FT

У 2010 році, коли світова економіка почала поступово одужувати після глобальної фінансової кризи, Велика Британія поставила себе «в авангард» на шляху до «стратегії крайньої економії». Десятиліття слабкого економічного зростання та політичної нестабільності, які послідували після такої стратегії, означають, що мало хто прагне повторити подібний механізм після кризи, спричиненої пандемією коронавірусу. Швидше за все, Британія не збирається повертатися до епохи скорочення витрат, однак країна зіштовхнулася з черговою економічною дилемою. І Британія «не самотня у цій дилемі», пише Financial Times.

Щоб пережити пандемію коронавірусу, світ взяв на себе більше боргів, ніж будь-коли раніше. Інститут міжнародних фінансів підрахував, що за перші дев'ять місяців 2020 року загалом світ збільшив обсяг запозичень із 320% світового доходу до 365%, а це є новим рекордом.

Урядам багатих країн не потрібно поспішати з фіскальним скороченням. Стійкість державного боргу залежить не від суми, а від його вартості. Маючи довгострокові процентні ставки на рекордно низьких рівнях у розвинених країнах світу, уряди можуть брати позики на десятки років.

Подібні позики можуть стати розумним виходом з кризи, адже борг - це інструмент саме для управління такими ситуаціями. Можливість переказувати та затримувати платежі, поки світова економіка не перейде в кращий стан, зробить пандемію більш керованою, а економічні рубці менш глибокими. Якщо не брати позики, це призведе до масового банкрутства та безробіття. Без ефективної підтримки працівники мали б менше можливостей прислухатися до нових карантинних обмежень, цим самим сприяючи поширенню вірусу та завдаючи більшої економічної шкоди.

Однак не всі світові країни «мають таку розкіш», як розвинуті економіки, щоб позичати і виплачувати борги протягом десятиліть. Багато бідніших країн покладаються на значно вищі витрати та борг із меншим терміном погашення. Небезпека очевидна, для прикладу, такі країни, як Аргентина, Беліз, Ліван, Еквадор, Суринам та Замбія не змогли погасити свої борги або змушені були реструктуризувати їх під час пандемії.

Значна частина боргу, який бідні країни використали для боротьби з коронавірусом, опиниться на балансі урядів багатих країн. Група країн G20, яка нещодавно провела саміт, не змогла погодитись на нову спільну «базу» для «полегшення боргів» бідних країн, але продовжувала пропонувати заходи щодо затримки запланованих виплат. Врешті-решт, можливо, після інавгурації новообраного президента США Джо Байдена зусилля з надання допомоги бідним країнам будуть більш «інтенсивними».

Як тільки пандемія остаточно буде під контролем, урядам розвинених економік доведеться зменшити власний бюджетний дефіцит до більш стійкого рівня, принаймні частково, через те, що старіння населення збільшить витрати на пенсійне та медичне обслуговування. До того ж, нещодавні повідомлення від фармацевтичних компаній, які працюють над розробкою вакцини проти коронавірусу можуть стати надією на завершення пандемії. Урядам країн вже зараз варто планувати те, як можна зменшити бюджетний дефіцит у майбутньому. Але реалізація цих планів занадто швидко загрожувала б світовому економічному відновленню - і могла б погіршити довгострокову економічну шкоду, резюмує видання.