Головним випробуванням для Байдена буде спроба об’єднати Америку — TIME

20 січня новий американський лідер Джо Байден склав присягу, пообіцяв підтримувати Конституцію США та офіційно став президентом Америки. Це був перший крок до відновлення постраждалої американської демократії. Його попередник, після двох місяців спроб утриматись при владі, «перевернувши» волю народу, попрощався з американцями, так і не відвідавши церемонію інавгурації наступника. Інавгурація Байдена відбувалася фактично без гучного натовпу через пандемію коронавірусу та загрозу насильства. Промова нового президента лунала над столицею під захистом приблизно 25 тисяч національних гвардійців. Це було схоже на інавгурацію воєнного часу, пише TIME.

«Ми повинні припинити цю негромадянську війну», - сказав новий президент.

Байден стояв поруч Капітолію, який нещодавно атакували прихильники Дональда Трампа. Це було перше вторгнення до Капітолію після війни 1812 року. Прихильники Трампа осквернили цитадель демократії, розбиваючи вікна та руйнуючи артефакти.  

"Ми знову дізналися, що демократія дорогоцінна, демократія крихка. І в цю годину, друзі, демократія перемогла", - сказав Байден у своїй промові.

Але перемога демократії була невпевненою. Зараз Байден очолює країну, розділену між американцями, які вірять у факти, та американцями, які фактам не довіряють, між тими, хто вірить у демократичні інститути, і тими, хто вірить лише в Трампа.

Демократія сильна рівно настільки, наскільки сильною є віра людей у неї. Принаймні, ця віра повинна коренитися в якомусь сенсі спільної реальності, готовності погоджуватися або не погоджуватися один з одним згідно із законами, викладеними в Конституції.

На початку президентства Байдена, коли мільйони республіканців вірять у помилкову теорію змови про те, що вибори були вкрадені, а тисячі готові до насильства, щоб "зупинити фальсифікацію виборів", навіть ця проста основа здається хиткою. Байден прагне об’єднати країну, відмінності якої не політичні, а гносеологічні.

"Люди, які вже вважають, що вибори були вкрадені і що Джо Байден не є законним президентом, навряд чи змінять свою думку найближчим часом. Це вимагало б від них повністю змінити бачення себе та власну ідентичність", - каже доцент з комунікацій та дезінформації в Сіракузькому університеті Уїтні Філліпс.

Історик Громадянської війни Ерік Фонер каже, що цей момент нагадує йому про кінець післявоєнної Реконструкції, кривавого періоду збройного повстання та расового терору. Відмова Трампа прийняти результат виборів нагадує час, коли білі жителі Півдня романтизували свою поразку, повторюючи, що "ми програли, але насправді, ми перемогли", пояснює Фонер.

“Трапляються речі, які вам не подобаються. Ви повинні знайти когось винного, тому прославляєте втрату ", - каже історик.

Розповідь про післявоєнну Реконструкцію послужила емоційним підґрунтям для прославлення переваг «білої раси», яке зберігається донині; не випадково, щонайменше, один із учасників заворушень махав конфедеративним прапором.

Штурм Капітолію може бути початком подібного періоду розколу, загостреного оманою. Те, як Байден з цим впорається, допоможе визначити його спадщину, як президента. Об’єднання нації, яка постраждала від поділу, може бути непосильним завданням для будь-якого американського президента. І все ж, якщо Трамп зміг використати свою владу, щоб підірвати основний консенсус американської нації, Байден робить ставку на те, що він може використати власне президенство для відновлення демократії. Він говорив про "кращих ангелів" американської демократії, які пережили громадянську війну та світові війни, Велику депресію та теракт 11 вересня.

"Історія, віра та розум покажуть нам правильний шлях", - сказав новий президент.

Але все може бути набагато складніше, ніж думає Байден. Ще у вересні в Уоррені, штат Мічиган, коли Байден виступав з «агітаційною» промовою під час передвиборчої кампанії, були заяви серед його опонентів про те, що якщо демократи виграють вибори, вони «їх ліквідують».

Протягом наступних шести місяців Трамп та його активісти переконували американців, що вибори були вкрадені. Вони підігрівали віру людей у теорії змови, щоб збільшити свій вплив. Саме ця масова омана спонукала законодавців Республіканської партії не поспішати визнавати перемогу Байдена. Віра виборців вимагала цього, пояснив сенатор Тед Круз, заявивши, що 39% країни вважають, що вибори були сфальсифікованими.

"Ви можете не погодитися з цією оцінкою, - сказав Круз, - але тим не менш це реальність майже для половини країни".

"Останні тижні та місяці дали нам болісний урок: є правда, а є брехня. Брехня заради влади та власної вигоди", - сказав новий американський президент. Байден звернувся безпосередньо до реальності, він закликав колег-лідерів "захищати правду і боротися з брехнею".

Зіштовхнувшись із такою нестримною та цинічною реальністю, слово єдність, здається, втратило своє значення. Деякі республіканці просили "єдності", коли голосували проти імпічменту Трампа, для них єдність означала щось ближче до політичної безкарності. Коли Байден закликає до єдності, він передбачає двопартійну співпрацю. Для деяких представників демократів єдність досягається шляхом змін.

"Єдність - це політика. Якщо ви зможете задовольнити економічні потреби людей та вирішити расову нерівність, все одно будуть розбіжності, але це стане більш реальним шляхом до єдності, ніж просто слова", - каже директор з питань стратегії та партнерства «Партії робочих сімей» Неліні Стем.

Єдність - це не те саме, що одна думка чи навіть широка угода. За цими стандартами Сполучені Штати Америки рідко об'єднувались, а якщо й об’єднувались, то це тривало недовго. Прихильники «верховенства білої раси», теоретики змов та праві ополчення «переслідували» американську історію. Навіть досягнення, які нині об’єднують США, у свій час були причиною розколу. Більшість американців виступили проти втручання у Другу світову війну після того, як нацисти охопили всю Європу, більшість американців не схвалювали рух за громадянські права в час його розпалу, а «космічні перегони» були суперечливими через свою затратність. Байден це усвідомлює.

"Кожна незгода не повинна бути причиною тотальної війни", - сказав він у своєму інавгураційному зверненні. Але 46-й президент тепер повинен очолити величезну частину електорату, який проголосив свою вірність не певній партії чи політичному віросповіданню, а конкретній особі - сценарію, якого «батьки-засновники» так боялися, що розробили систему стримувань та противаг.

Звичайно, багато виборців Трампа виступали за верховенство закону: республіканські законодавці, які засвідчували результат у своїх штатах; місцеві чиновники, які відмовлялися підкорятися тиску Трампа; консервативні судді, які відкидали безпідставні позови; республіканці Конгресу, які ризикували своїм політичним майбутнім, голосуючи за імпічмент Трампа. У відповідь багато хто отримував серйозні погрози.

Інавгурація Байдена ознаменувала відкриття нової сторінки. Якщо риторика Трампа запросила теоретиків змови та прихильників верховенства білої раси на центр політичної арени, то Байден зробив ставку на свою посаду президента як на можливість вигнати їх на узбіччя та відновити почуття спокою і порядності, а також загальну згоду.

"Почуйте мене: незгода не повинна призводити до розколу. Я обіцяю вам це: я буду президентом для усіх американців", - сказав він.

Попри те, що нація готувалася до насильства, Байден склав присягу без перешкод. У своїй промові він стверджував, що події останніх тижнів продемонстрували силу американських установ - повідомлення, яке він прагнув подати світу.

"Америка пройшла випробування. І після нього ми стали сильнішими", - сказав він зі сходів Капітолію.

Але єдність вимагатиме більше, ніж просто офіційне прийняття результатів виборів. Потрібно буде переконати американців, які підтримують трампізм, перестати думати про своїх політичних опонентів як про ворога.

Для деяких республіканців напад на Капітолій став переломною точкою. Багато прихильників Трампа вже розчарувалися у його брехні. Спочатку все здавалося мітингом, повним мирних протестувальників, але потім ситуація вийшла з-під контролю, коли Трамп закликав натовп рушити до Капітолію.

Джо Байден ризикує ніколи не об'єднати Америку, адже це може бути непосильним завданням у країні, настільки розірваній дезінформацією та оманою. Але якщо він зможе переконати американців домовитись про демократичний процес, якщо він зможе допомогти повернути «політичні дебати в царину істини» та надати достатньо рішень, щоб відновити хоча б мінімальну віру в уряд, це було б початком . Америка навряд чи колись буде повністю єдиною, але вона могла б спробувати подолати нинішній критичний розкол.