В ті часи Тетчер дехто в Лондоні критикував Тетчер за відмову від останньої великої колонії Британської імперії на користь комуністів. Принц Чарльз часто назвав китайських лідерів "жахливим старим паноптикумом". Найбільшим страхом було те, що верховенство закону в Гонконзі і його ринкова економіка будуть знищені жорсткими політиками з Пекіну.
Але тоді критики недооцінили "залізну леді". Про це пише The Economist, нагадуючи, що Тетчер змогла зберегти всі умови для Гонконгу, що добре послужило всій Дельті Перлинної ріки. Китай отримав суверенітет над територією, пообіцявши зберегти самоуправління в місті на 50 років. Ця політика отримала назву "одна країна, дві системи". Все відбулося значно краще, ніж багато хто очікував.
Але на 20 річницю передачі під владу Китаю Гонконг розмірковує про своє майбутнє. Багато місцевих мешканців невдоволені правлінням Пекіну, а деякі активісти закликають проголосити незалежність. Економічне зростання сповільнилося. 20 років тому економіка Гонконгу складала 16% від усієї китайської. Тепер на неї припадає лише 3% китайського ВВП і менше половини економіки Дельти Перлинної ріки.
Ентоні Ї з Університету Гонконга якось назвав місто "головою дракова" економічного регіону. Оскільки воно було головним джерелом капіталу, а також комерційних і виробничих послуг, місто грало визначальну роль для регіону в питанні зайнятості і глобалізації. Тепер Ї боїться, що Гонконг стане неважливим для світової економіки, як це сталося з колись потужним англійськиим Ліверпулем.
Занепад не можна назвати неминучим, але Гонконг стримує його політична ситуація. У нього немає перспективи стати незалежним, хоча захистити місцеві закони і інститути від втручання материкового Китаю варто. На економічному фронті його роль - зв'язкової ланки для Дельни зі світом, яка адаптується і оновлює зв'язки з урахуванням мінливих часів.
Гонконг - це "дуже складна, напівпроникна мембрана", яка контролює вплив глобалізації на метериковий Китай. В цьому переконаний колишній міністр торгівлі Сінгапуру і директор Kerry Logistics Джордж Йо.
"Китай не хоче гармонізуавтися зі світом остаточно, тому що внутрішнє управління через це ускладниться", - сказав він, додавши, що саме тому Гонконг лишається життєво важливим для майбутнього Дельти Перлинної ріки і Китаю.
З огляду на тугу місцевих, варто нагадати, що Гонконг - найбільш вільна економіка на планеті. У лютому аналітичний центр Heritage Foundation опублікував рейтинг економічної свободи, опираючись на різні фактори, такі як право власності, відсутність корупції, мобільність робочої сили і капіталу. Гонконг знову очолив цей рейтинг.
Прихильність міста до міжнарожних юридичних і бухгалтерських норм зробили Гонконг світовим фінансовим центром. Тутешні юристи, бухгалтери і івенстиційні банкіри здатні легко зв'язати іноземців з материковим Китаєм. Китайські компанії складають близько половини ринкової капіталізації Гонконзької фондової біржі. Місто стало головним центром торгівлю юанем і залученням інвестицій для материкових китайських компаній. І саме цю роль місто Гонконг повинен за собою зберегти.
Видання пише, що битва за свободу в місті може зіграти головну роль у політичних змінах в Китаї. Економічні зміни не призвели до встановлення політичних свобод на материку. Але якщо це колись станеться, Дельта Перлинної ріки буде в авангарді цього процесу.
Раніше видання The Economist писало, що гонконгські сепаратисти пробилися до влади і стають проблемою для Китаю.
Згодом, Верховний суд Гонконгу позбавив мандатів депутатів, які виступали за незалежність. Формально їх звинуватили у неправильному складанні депутатської присяги.
За короткий час роботи в парламенті Гонконгу депутати Сікст Леунг і Ю Вай-чін не проголосували за жоден закон. Їхня кар'єра в Виконавчій раді міста закінчилася всього через 12 днів після початку. Проте ефект від їхньої появи був величезний. За такий короткий час вони змогли заблокувати роботу уряду, інспірували протест і змусили комуністичну партію Китаю втрутитися в систему юстиції Гонконгу.