Захід переслідує дві цілі у війні, яку Москва розв’язала проти України: по-перше, зберегти український суверенітет, а по-друге - завадити Росії організувати подібні атаки проти європейських країн у майбутньому.
Однак, на Донбасі точаться жахливі битви. І з’являється спокуса підтримати будь-який крок, який наблизить кінець цього кошмару. Не дивно, що з’явилися заклики до раннього перемир’я. При цьому, президент Франції Еммануель Макрон наголосив, що дуже важливо «не принизити» Росію за організоване нею вторгнення. Про це в статті для Financial Times пише колишній голова MI6 Джон Саверс, нагадуючи, що на коментарі французького лідера жорстко відреагували в Україні.
Проблема в тому, що перемир’я зараз закріпить російські воєнні здобутки на місцях. Немає причин думати, що Владімір Путін погодиться відступити. Окупанти активно займаються «русифікацією» окупованих регіонів, запроваджуючи російську мову в школах, встановлюючи контроль над ЗМІ і призначаючи маріонеток номінальними керівниками місцевих адміністрацій. Путін грав у такі ігри й раніше. В 2008 році тогочасний дипломатичні зусилля президента Франції Ніколя Саркозі допомогли домовитися про перемир’я в Грузії, але ціною збереження окупації російськими силами двох регіонів країни. Грузія так ніколи й не відновила свій повний суверенітет, втративши контроль над цими територіями.
Те ж саме відбулося в Україні у 2014 році. Після краху проросійського уряду в Києві на тлі масових протестів російська армія окупувала Крим і частини Донбасу. Наступник Саркозі президент Франсуа Олланд разом з канцлером Німеччини Ангелою Меркель домовилися про угоду з Путіним, яка створила лояльний до Росії політичний процес щодо Донбасу і лишила російський контроль в Криму недоторканим. Ці домовленості нав’язали українському президенту, дозволивши Росії закріпити свої військові здобутки. Сьогодні українська влада готова битися далі. І вона точно не хоче перемир’я зараз, на піку російського військового наступу.
Не відомо, що на фактично мав на увазі Макрон, коли говорив, що не можна «принижувати» Путіна. Колишній Держсекретар Генрі Кіссінджер нещодавно сказав, що мирний процес повинен розпочатися у найближчі місяці. Українська сторона боїться, що такі коментарі - це прелюдія до чергового раунду дипломатичних зусиль, націлених добитися передчасного припинення вогню, який дозволить Путіну «врятувати лице» ціною України.
А як щодо позиції самого Путіна? З першого тижня війни було зрозуміло, що він скоїв монументальну помилку, розпочавши це вторгнення. Керівники його служб безпеки з усіх сил намагалися продемонструвати свою підтримку агресії. І багато з них розділяють бажання Путіна підкорити Україну. Але вони також побачать, що він нашкодив довгостроковим інтересам Росії. Економіка буде перебувати під санкціями до тих пір, поки Путін при владі. Європа поступово покінчить зі своєю залежністю від російських енергоносіїв і ніколи не повернеться. А багатство, яке накопичили люди з оточення Путіна, ніколи не повернеться в їхні руки. Тож позиції російського автократа ослабнуть. Провальні війни зазвичай не продовжують владу правителя.
Екс-директор MI6 допускає, що Путіна в якийсь момент можуть усунути. Хоча навряд чи це станеться скоро. Російському автократу потрібна підтримка керівників його спецслужб. Але провали в Україні призвели до конфлікту між двома стовпами його режиму: ФСБ і армією. Деяких керівників можуть зачепити чистки, як це бувало в історії Росії. Невдоволення і критика на приватному рівні буде поширюватися. Україна закликає добиватися російської поразки. Знову ж таки, не відомо, що це означає на практиці. Але такий заклик вже суперечить словам Макрона про те, що не можна принижувати Путіна.
Франція надала цінну військову підтримку Україні й підтримала санкції ЄС проти Росії. Але дивує, що Макрон за більш ніж 100 днів війни не знайшов час відвідати Київ, хоча він продовжує постійно телефонувати Путіну.
Французькі компанії найбільш неохоче йдуть з Росії, сподіваючись, що якщо вони залишаться, це принесе їм якусь вигоду в майбутньому. Не варто дивуватися, що українська сторона стурбована намірами Макрона. Якщо черговий раунд європейської дипломатії знову закріпить за Росією всі її воєнні здобутки в Україні, Путін відновить політичну силу вдома і відчує впевненість організувати нові військові авантюри. Українці продовжують боротьбу і їм необхідна довготривала підтримка у вигляді передового озброєння і більш жорстких санкцій проти Росії. Це означає, що попереду ще кілька місяців жорстоких битв. Але передчасне перемир'я лише допоможе Путіну вирвати перемогу з пащі поразки. Жоден з лідерів Заходу не повинен йому допомагати.