Приміром, в 1981 році Валері Жискар д'Естен не зміг вибороти собі другий президентський термін через звинувачення в тому, що він був "маленьким телеграфістом" Леоніда Брежнєва. Такі закиди прозвучали після того, як д'Естен провів зустріч з радянським лідером якраз тоді, коли армія СРСР захоплювала Афганістан. А в 2007 році Ніколя Саркозі отримав політичну перевагу, засудивши війну в Чечні, яку розв'язав Володимир Путін.
"Як свідчать ці приклади, французький електорат насправді не проросійський", - пише на сторінках Financial Times експерт Фонду стратегічних досліджень у Парижі Франсуа Хейсбург.
Він додає, що результати одного з останніх соціологічних досліджень підтвердили, що 61% французів підтримують економічні санкції проти Росії, які були запроваджені після російської анексії Криму і розв'язання війни проти України. Крім того, лише чверть опитаних сказали, що хотіли б виходу Франції з НАТО.
І тепер русофільські погляди головного консервативного кандидата в президенти Франсуа Фійона в центрі уваги, особливо після несподіваних компліментів, які Володимир Путін зробив на його адресу 23 листопада. Російський президент назвав його "великим професіоналом".
Постає два питання: чи допоможе це Фійону перемогти і якщо так, то що це буде означати для французької дипломатії?
На думку автора, під час першого туру президентських виборів у квітні він в цілому зможе розраховувати на підтримку право-центристів. Але він також захоче схилити на свій бік якомога більшу кількість виборців, прихильних до "Національного фронту", щоб "підрізати крила" Марін Ле Пен. А такі виборці здебільшого лояльні до Володимира Путіна.
Є хороша і погана сторона потенційних наслідків для французької дипломатії і стратегічного позиціонування від цього. Погана полягає в тому, що Фійон не просто опортуніст, який намагається грати проросійськими заявами перед виборами. Він дотримується таких поглядів вже багато років. Відносини між ним і Путіним стали тісними ще тоді, коли вони обоє були прем'єр-міністрами.
Також проросійська позиція Фійона не стала наслідком російської "реальної політики" в питанні Сирії, яка з'явилася в результаті нерішучості президента Барака Обами. Фійон не лише засудив американсько-французькі бомбардування. Він зробив це в Росії, стоячи поруч з Путіним, його чиновниками і стратегами на зустрічі Валдайського клубу. Це шокувало Париж, оскільки більш невдалого способу для французького політика покритикувати зовнішню політику своєї країни годі було уявити.
Простіше кажучи, Фійон дійсно вірить в те, що він говорить. І переконати його у протилежному буде не просто. Хороша сторона ситуації полягає в тому, що у Фійона є відчуття пріоритетів у серйозній політиці і сильні "голлістські" переконання. Близькі відносини з СРСР, а потім і з Росією, вписуються в цю ідеологію. Але з цієї ж позиції у зовнішній політиці французько-німецькі відносини значно важливіші, ніж зближення з Росією. Тож до тих пір, поки Берлін буде наполягати на санкціях проти Москви, Париж не буде намагатися опиратися цьому.
Більш вірогідно, що Дональд Трамп зруйнує єдність Заходу у підтримці України, ніж Фійон. Ще один вимір, в якому "голлістські" переконання французького політика можуть суперечити його проросійським поглядам – це неприйняття домовленостей між Росією і США за спиною у Франції. Тому "Ялтинська угода" від 1945 року стала кошмаром, з яким не може погодитися жоден французький лідер. Тож лояльність французів до Путіна може випаруватися, якщо Трамп і Путін вирішать домовилися про щось на кшталт другої Ялти.
Нагадаємо, що в п'ятницю 25 листопада на теледебатах у Франції переміг проросійський кандидатФрансуа Фійон. За даними центру вивчення громадської думки Elabe, свої голоси екс-прем'єру Фійону, який виявився "більш переконливим", готові віддати 71% виборців консервативного табору.
Більше про вибори у Франції читайте в статті Олексія Коваля "Американський сценарій" для виборів у Франції" в свіжому номері газети "Дзеркало тижня".