Financial Times: Найбільший страх Путіна — це свобода «сусідів» Росії

Після дипломатичних переговорів Заходу з Росією на тлі погроз Кремля ескалацією на кордонах України, центральне питання кризи залишається: чого насправді хоче президент РФ Владімір Путін? Російські дипломати, які нещодавно зустрічалися з офіційними особами США, НАТО та Європи в Женеві, Брюсселі і Відні, удавали, що не знають реальної мети Путіна. Представники Кремля повторювали єдину тезу: прийняти вимоги РФ або зіштовхнутися з «катастрофічними наслідками», пише Financial Times.

Звісно, ​​вимоги Москви очікувані. Вона хоче припинити розширення НАТО на Схід, перш за все, це стосується України. Росія також вимагає заборонити наступальну зброю поблизу своїх кордонів— знову ж таки, особливо в Україні. І Кремль хоче, щоб НАТО вивела всі військові сили та інфраструктуру, які розгорнула на території нових членів альянсу, що приєдналися з 1999 року.

Проблема з агресивними вимогами РФ полягає в тому, що Москва знає, що НАТО ніколи їх не виконає. Можливість прийняття нових членів альянсу передбачена в установчій угоді НАТО і є практикою, яка бере свій початок ще з 1952 року. А рішення про те, як гарантувати безпеку всіх членів альянсу приймає НАТО, а не Росія.

У той же час напад на Україну навряд чи є найкращим способом для досягнення вимог Москви. Це посилило б українську громадську підтримку приєднання до Заходу, як було тоді, коли Росія вторглася в Україну в 2014 році. Агресія РФ призвела б до розширення матеріальної підтримки України з боку Заходу для захисту від Кремля. Крім того, НАТО б навпаки збільшила військову присутність на кордонах Росії.

Незважаючи на зосередженість Росії на НАТО, відповідь на те, чого хоче Путін, лежить не в Брюсселі чи Вашингтоні, а в Москві. Хоча Путіну, безсумнівно, було б вигідно, щоб НАТО не розширювалася, його справжня проблема полягає в розпаді Радянського Союзу, який він свого часу назвав «найбільшою геополітичною катастрофою століття». Ця «катастрофа» залишила Росію в оточенні незалежних країн, кожна з яких може самостійно планувати власне майбутнє.

Росія залишається впливовою пострадянською державою. Вона має місце в Раді Безпеки ООН, володіє потужним військовим і ядерним арсеналом. Незважаючи на це, найбільше Путін боїться незалежності сусідів РФ — не тому, що вони становлять військову загрозу безпеці Росії, а тому, що відкривають політичну загрозу його правлінню.

Путін стурбований, якщо будь-яка з цих держав стане успішною та процвітаючою демократією, не кажучи вже про повну інтеграцію із Заходом, російський народ вимагатиме того ж. Щоб запобігти цьому, Путін намагався забезпечити, щоб сусідні держави очолювали автократи, які залежать від Росії.

Путіна неабияк налякали революції в Грузії та Україні. Він жорстко відреагував на невдоволення власного населення у 2011-2012 роках, наказавши придушити масові протести.

У 2014 році, коли протести в Україні змусили колишнього проросійського президента Віктора Януковича втекти з країни, Путін анексував Крим і почав війну на Донбасі, яка триває донині. У 2020 році Путін підтримав диктатора Алєксандра Лукашенка у придушенні мирних протестів у Білорусі, які виступали проти сфальсифікованих виборів. Цього місяця російський президент відправив війська в Казахстан, щоб зупинити чергове повстання.

Підтримуючи автократів за кордоном, Путін намагався зміцнити владу вдома, змінивши конституцію, щоб отримати можливість залишатися при владі принаймні до 2036 року, придушуючи своїх опонентів, незалежні ЗМІ та називаючи представників громадянського суспільства «іноземними агентами».

Путін виправдовував ці дії як необхідні для захисту Росії від «ворожого Заходу» — доказом цього, на його думку, є іноземці, які розпалюють революції в країнах-сусідах. Крім того, за словами Путіна, НАТО загрожує безпеці РФ, наближаючись до її кордонів.

Кризу на українському кордоні слід розглядати з більш широкої перспективи. Україна не загрожує Росії, як і НАТО, яка поки що розгорнула лише кілька батальйонів на Схід, що не можуть зрівнятися з російськими силами, зібраними поблизу України. Сам Путін створив цю кризу, щоб повернути контроль над Україною — або прямо, або опосередковано, дестабілізуючи український уряд за допомогою шантажу, кібератак та інших форм гібридної війни.

Путін не повинен досягти успіху. Незалежність України та її демократичне майбутнє стоїть на межі безпеки та стабільності Європи і відродженням російського експансіонізму.

Обіцянка припинити розширення НАТО або виведення військ альянсу не зупинять Путіна. Це може зробити лише повна підтримка України, тому США та НАТО повинні надати Києву всі засоби, необхідні для захисту від російської агресії, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Путін програє у протистоянні із Заходом — FT 

Росія представила Заходу справжній ультиматум — проєкти двох договорів, один із США, один із НАТО — про «гарантії безпеки». У Москві намалювали свою «формулу нового світу» і вважають, що решта світу має її прийняти. Захід міг висунути свої ультиматуми Росії і 2008-го, і 2014-го, але не зробив цього. Втрачена на великій шахівниці ініціатива дорого обходиться учасникам гри всього через кілька ходів. Чи піде Захід на поступки Росії? Детальніше читайте у статті Сергія Корсунського «Ультиматум Путіна та переговори Росія—США: чи здадуть Україну».