Ердогану важко «балансувати» між Україною та Росією — FT

Заява українських збройних сил у жовтні минулого року про те, що вони використали безпілотник турецького виробництва проти бойовиків на сході України, викликала різку реакцію з боку Москви, пише Financial Times.

Прес-секретар Кремля Дмітрій Пєсков заявив, що Росія має «справді хороші зв'язки» з Анкарою, але попередив, що турецькі безпілотники можуть «дестабілізувати» ситуацію.

Відповідь Москви прояснює складність знаходження балансу для президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана під час його візиту до Києва, який демонструє підтримку України, що суперечить його складним відносинам з очільником Кремля Владіміром Путіним.

Президент Туреччини, якого Захід протягом багатьох років звинувачував «у повороті до Москви та віддаленні від НАТО», не тільки неодноразово попереджав про небезпеку російського вторгнення в Україну, але й постачав Києву зброю, включаючи безпілотники.

Така підтримка сподобалася союзникам по НАТО, але подібна позиція несе ризики для Туреччини, вважають аналітики, враховуючи економічну залежність країни від Росії та загрозу того, що Путін може використовувати газ, туризм, торгівлю та конфлікт у Сирії як політичну зброю проти Ердогана.

«Туреччина намагатиметься зберігати баланс і не протистояти Росії, при цьому підтримуючи Україну. Це непросте завдання», – сказав старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин Аслі Айдінтасбас.

Поїздка президента Туреччини до Києва довго планувалась як частина шляху до побудови економічних, культурних та політичних зв’язків. Ердоган назвав цей візит спробою посередництва, заявивши минулого тижня, що Туреччина була «засмучена» «атмосферою війни в регіоні».

Але рішення продовжити зближення відносин країн у Києві сприйняли як дуже символічне.

«Туреччина прийняла остаточне рішення, знаючи, що це буде розглядатися як підтримка України. Ми це дуже цінуємо», – сказав посол України в Анкарі Василь Боднар.

Туреччина виступила проти анексії Криму Москвою в 2014 році, керована багатовіковою підозрою щодо російського експансіонізму та турботою про кримськотатарський народ.

Однак відносини Ердогана з Путіним за останні роки стали набагато ближчими, що викликало віддалення Туреччини від Заходу.

Рішення президента Туреччини купити російську систему протиповітряної оборони С-400 після спроби державного перевороту 2016 року спровокувало заяви про те, що Анкара віддалилася від НАТО. Це змусило США виключити Туреччину з програми винищувачів F-35.

Однак, незважаючи на теплі особисті відносини між Ердоганом і Путіним, лідери двох країн часто конкурують, а не співпрацюють, особливо у сфері зовнішньої політики. Турецькі чиновники зазначають, що вони підтримували протилежну РФ сторону у конфліктах у Сирії, Лівії та на Кавказі.

«Вони дуже пишаються тим, що протистоять Росії у цих районах. Але цьому суперечить купівля С-400», — сказав американський чиновник.

Москва незадоволена зростанням оборонного співробітництва між Туреччиною та Україною, яке стало центральним елементом поглиблення економічних відносин країн.

Україна вже придбала близько 20 безпілотників Bayraktar TB2 і , за словами Боднара, очікується, що придбає ще більше. Київ також замовив два турецькі військові кораблі, а українські оборонні компанії постачають двигуни для ударних гелікоптерів турецького виробництва та крилатих ракет.

Західні країни підтримали готовність Анкари продовжувати постачання зброї.

«Туреччина надала Україні матеріальну підтримку», - сказав американський чиновник, додавши, що Вашингтон був би радий, якби Анкара продовжувала підтримувати Київ.

Однак, як і Німеччина, Анкара чітко усвідомлює точки тиску, якими Путін міг би скористатися, якби відчував, що Туреччина перетнула червону лінію.

Туреччина в значній мірі залежить від імпортованого газу для своїх електростанцій і опалення будинків, і цього року вона вже постраждала від енергетичного дефіциту. За даними стамбульської енергетичної консалтингової компанії IBS, майже половина поставок газу в Туреччину надходила з РФ за перші 11 місяців 2021 року.

Раніше Путін вже продемонстрував готовність використати російських туристів, які були найбільшими іноземними відвідувачами Туреччини в 2019 році, як зброю. Він заборонив їм відпочинок в країні в 2015 році після того, як турецькі ВПС збили російський винищувач біля кордону з Сирією.

Путін також заборонив імпорт турецьких помідорів. Минулого року Росія була найважливішим ринком для експорту турецьких фруктів і овочів, приносячи третину іноземних доходів сектору в 3 мільярди доларів.

Потенційний економічний зрив у Туреччині є однією з причин, чому Анкара так закликає до охолодження напруженості, сказав голова Турецько-української бізнес асоціації Бурак Пехліван.

«Ніхто в регіоні не виграє від конфлікту. Найбільш постраждала країна після України та Росії — Туреччина», – додав Пехліван.  

Але найбільше Туреччину турбує Ідліб, остання контрольована повстанцями провінція Сирії. Ердоган уже відчув політичний тиск вдома через 3,6 мільйона сирійських біженців у країні. Анкара вважає, що авіаудари російських літаків по цивільних об’єктах у провінції на початку цього місяця були попередженням для Туреччини і для Європи — про те, що Москва може спровокувати ще більший потік біженців.

Слабкі місця Туреччини означають, що західні чиновники змирилися з тим, що країна навряд чи підтримає новий режим санкцій проти Росії, якщо вторгнення все ж таки відбудеться.

Але справжньою проблемою для Анкари, яка контролює «Конвенцію Монтре» 1936 року, що регулює доступ військових кораблів до Чорного моря, став би вибір, якщо НАТО почне закликати Туреччину надати більше військової підтримки.

«Що станеться, якщо НАТО захоче використовувати турецькі військові об’єкти для підтримки морських чи повітряних операцій? Це справді поставило б їх у дуже скрутне становище», — сказав чиновник однієї з країн Заходу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зеленський погодився на зустріч із Путіним у Туреччині — Ердоган

Ердоган запропонував Україні і Росії свої посередницькі послуги. Та чи реалістичні ці пропозиції? Чи пристане на них Кремль? Та й, узагалі, якими інтересами керуються в Анкарі, пропонуючи посередницькі послуги Києву і Москві? Про це читайте у статті Миколи Замікули «Загроза великої війни: навіщо Ердоганові зустріч Зеленського й Путіна?».