Ердоган і Путін ніколи не довіряли один одному – оглядач

Відносини Анкари і Кремля на міжнародній арені характеризується надзвичайною двозначністю. Схожість підходів до державного управління та міжнародних відносин спрощує президенту Туреччини і РФ налагодження персональних контактів, однак про довіру між Реджепом Ердоганом і Володимиром Путіним говорити не можна, пише експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула у своєму матеріалі для ZN.UA.

Автор зазначає, що аналіз відносин між Анкарою і Москвою спростовує будь-які твердження про втрату довіри між сторонами: "адже неможливо втратити те, чого реально не було".

"З одного боку, взаємодії Росії і Туреччини притаманна активізація співпраці в реалізації деяких проектів. У той же час, сторони перебувають у стані прихованого конфлікту. Сама природа сучасного міжнародного простору та сутність стратегій Москви й Анкари створюють ситуацію, коли ці держави є конкурентами і разом з тим потребують один одного заради забезпечення своїх амбіцій", - констатує оглядач.

"Обидві держави прагнуть посилити свою роль на міжнародній арені і закріпитися як визнані центри сили. Анкара в рамках концепції неоосманізму намагається повернути контроль над постосманским простором і стати лідером ісламського світу. Москва реалізує власні неоімперські амбіції, які поширюються далеко за межі пострадянського простору. Експансіонізм і агресивність стають характерними рисами їх зовнішньої політики. Тому не дивно, що інтереси РФ і Туреччини, нарешті, входять у протиріччя", - додає він.

Практично у всіх регіональних конфліктах Росія і Туреччина підтримують протилежні сторони. У Сирії Анкара була найжорсткішим критиком режиму Башара Асада, якого фактично врятувала Росія. У Лівії турки зробили ставку на ісламістські угруповання, зате росіяни хочуть привести до влади Хафтара - своєрідного "ерзац-каддафі". У Нагірному Карабасі вже протягом десятиліть РФ виступає союзником Вірменії, а Туреччина залишається ключовим стратегічним партнером Азербайджану.

"Обидві держави є своєрідними порушниками спокою. Вони виступають за ревізію цього розподілу сил - як на регіональному рівні, так і в глобальному просторі. У цьому сенсі для них логічно і якщо не об'єднати зусилля, то хоча б координувати дії. Звичайно, йдеться не про довіру і реальне партнерство. Втім, загальна стратегічна мета - перегляд системи міжнародних відносин - закладає основу для співпраці", - резюмує експерт.

Детальніше про відносини Туреччини та Росії читайте в матеріалі Миколи Замікули "Мінливості любові з розрахунку" в "Дзеркалі тижня. Україна".