Росія не хоче війни з Туреччиною, а Ердоган не піде проти Путіна – The Economist

"Кілька років тому це було просто велике, сонне село", - каже доктор із сусідньої Сирії Мохаммед Дювейдар, дивлячись на жваву головну вулицю міста Рейханли. Коли він приїжджав до війни, місцеві жителі приходили рано. Але звички змінилися після прибуття біженців. Місто Рейханли розташоване в декількох хвилинах ходьби від кордону з Сирією. Місто тепер обгороджене бетонною стіною. З початку війни в Сирії населення міста збільшилося майже втричі – до 250 тисяч осіб. Сирійці, більшість з яких є вихідцями з провінції Ідліб, тепер перевершують за чисельністю турків. На головних вулицях повно магазинів. Молоді сирійці та турки не сплять до пізньої ночі, п'ють каву і курять у недавно відкритих кафе. Деякі туркені почали зав'язувати хіджаб на сирійський кшталт, а деякі сирійки почали носити його, як туркені, пише журнал The Economist.

Біженців з Сирії до Туреччини зустріли з розпростертими обіймами, коли вони почали прибувати в країну дев'ять років тому. Але все змінилося. Опитування показують, що понад 80% турків хочуть, щоб 3,6 мільйона біженців повернулися у свою країну. Уряд президента Реджепа Таїпа Ердогана розробив плани переселення до половини з них в райони, захоплені її військами у курдських повстанців в ході наступу в минулому році. (Це вже не представляється можливим: Туреччина захопила тільки третину території, яку хотіла.) Але, попри ці погляди, біженці осідають, особливо у прикордонних містах, таких як Рейханли. Вони набувають турецьких звичок, поширюючи свої власні. Більшість з них не збираються повертатися додому, незалежно від ситуації в Сирії. Понад 110 тисяч сирійців, включаючи Дювейдара, отримали турецьке громадянство.

Сирійцям нелегко в Туреччині. У них немає права працювати та володіти майном. За деякими винятками. Більшість працюють нелегально, а влада закриває на це очі. Тисячі сирійців депортували. Але по-тихому, щоб уникнути негативної реакції. З доступом до освіти стало краще. Уряд поступово згортає спеціальні навчальні центри для біженців, де більшість курсів викладаються арабською мовою, і учні переводяться в турецькі школи.

Напруженість у Рейханли досягла свого піку у 2013 році, коли в результаті вибуху бомби в центрі міста загинули 52 людини. Деякі місцеві жителі у відповідь напали на сирійські магазини, змусивши сотні людей тікати з міста. Відтоді безпека покращилася, як і відносини між місцевими жителями та новачками. Але нова криза стукає в міські ворота. У сусідньому Ідлібі режим Асада і російські сили розв'язали кривавий наступ проти підтримуваних Туреччиною сирійських повстанців та іноземних джихадистів. Сотні тисяч людей, які втекли від бойових дій, зібралися біля кордону.

Відчайдушно намагаючись уникнути чергової хвилі біженців, уряд Ердогана зобов'язався зупинити просування режиму Асада. 2 лютого після обстрілу загинуло вісім турецьких солдатів, дислокованих в Ідлібі за угодою з Росією, Туреччина відповіла повітряними та артилерійськими ударами по сирійських позиціях. Три дні потому Ердоган попередив, що "Туреччини доведеться взяти справи у свої руки", якщо сили режиму не відступлять до кінця лютого.

Протистояння вже загострило відносини Туреччини з Росією, що підтримує режим Асада, але яку Ердоган бачить стратегічним партнером. Під час візиту в Україну 3 лютого Ердоган звинуватив росіян у недбалості. Він сказав, що Туреччина не визнає анексію Криму Росією, яку він правильно назвав незаконною. Він також привітав українські війська гаслом, який дратує Кремль – Слава Україні.

Однак, є межа того, наскільки далеко може зайти лідер Туреччини. Конфронтація з сирійським режимом в Ідлібі керована. Протистояння з Росією є небезпечним. Після того, як Туреччина збила російський військовий літак в кінці 2015 року, Москва ввела жорсткі санкції. Тільки після того, як Ердоган вибачився і зробив низку поступок Росії, почалося зближення двох країн. Туреччина спробує зупинити наступ в Ідлібі. Але, ймовірно, не піде на ризик конфлікту з Росією. І справді, Росія не хоче війни з Туреччиною, яка є членом НАТО. Тим часом Сирії, можливо, доведеться готуватися до більшого кровопролиття, а Рейханли - до більшої кількості біженців.