Експерт назвав мотиви Росії для знищення літака МАУ в Ірані

Президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар у своїй статті для ZN.UA пише, що про російський чинник у збитті літака "Міжнародних авіаліній України" під Тегераном 8 січня важливо розуміти декілька речей, перша з яких – Росія та Іран - союзники в Сирії та багато в чому на Близькому Сході.

Але це не означає, що вони союзники у всьому. У сфері нафти та газу Росія та Іран - конкуренти, зазначає автор.

"Росії потрібні високі ціни на нафту, і одержати їх обмеженням експорту через механізм домовленостей ОПЕК+ уже не виходить, - ефект знижується на тлі зростання потоку американської сланцевої нафти. Для Росії є тільки один варіант - велика ірансько-арабська війна у Перській затоці", - пише Гончар.

Експерт підкреслює, що варіант спровокувати ірано-арабську війну в Перській затоці 14 вересня 2019 року, коли з використанням іранських безпілотників і крилатих ракет було завдано удару по саудівській нафтовій інфраструктурі з допомогою єменських хуситів, дав обмежений і тимчасовий ефект, а не такий, на який розраховували сценаристи в Москві й Тегерані.

"Як це сталося з Венесуелою, - Росія пожинає плоди американських санкцій проти режиму Мадуро, нарощуючи експорт своєї нафти (зокрема у США) замість вибулої венесуельської", - пише експерт.

Гончар припускає, що стратегічне завдання Росії - спровокувати американський удар по Ірану, тим більше що цього давно хоче й Ізраїль, у якого свої зовсім інші мотиви.

"Саме це завдання хутко спланували в Москві, скориставшись ланцюжком подій і унікальним "вікном можливостей": знищення американцями генерала Сулеймані - удар відплати з боку Ірану. Про останній вони знали з власних джерел у Тегерані, та його й неважко було спрогнозувати. Залишилося небагато - потрібно, щоб сталося щось жахливе, аби США почали "довбати Іран", а Іран, помщаючись, розпочав блокаду Ормузької протоки, танкерну війну в Затоці, погрожуючи "москітним флотом" американським кораблям, "довбати саудитів" тощо", - продовжує експерт.

"Розрахунок був цілком визначений - знищення цивільного лайнера викличе не тільки жорсткі санкції і нафтову блокаду Ірану, а й відповідні удари США по Ірану, до яких може приєднатися й Ізраїль, що своєю чергою може призвести до ескалації в Затоці, ударів Ірану по Саудівській Аравії, танкерної блокади й війни в зоні Ормузької протоки тощо. Тобто весь букет, який приведе глобальний нафтовий ринок до цінового стрибка. Не вийшло", - пише Гончар.

Детальніше про фатальний рейс PS752 і про те, хто міг стояти за проникненням в іранську систему протиповітряної оборони, читайте в статті Михайла Гончара "Іхтамнєт", але сліди залишилися" для видання "Дзеркало тижня. Україна".