Екс-прем'єр Британії хотів прийняти Росію до ЄС - FT

Колишнього прем'єр-міністра Великої Британії Джона Мейджора попередили, щоб він мовчав про своє бажання взяти Росію до Європейської спільноти – попередника сьогоднішнього Євросоюзу, - оскільки британські дипломати прагнули стримувати стратегічний оптимізм, що прийшов після падіння Берлінської стіни.

Оглядач Генрі Манс пише для Financial Times, що в 1992 році Мейджор публічно закликав Європейське співтовариство "розширити свою уяву" і дати членство країнам Скандинавії та Східної Європи, включаючи Росію.

Тоді прем'єр стверджував, що членство Росії "повністю знищить" загрозу ядерної війни. Але розсекречені записи показали спроби британських чиновників стримати ентузіазм глави уряду. В одному з опублікованих Національним архівом документів зовнішньополітичного відомства Сполученого Королівства йшлося: "Оскільки [ядерна держава Росія] буде домінувати в Співтоваристві; як [країна, що розвивається] вона може послабити його".

Чиновник Стівен Уолл тоді написав у записці: "Прем'єр-міністре, це ввічливий спосіб сказати: будь ласка, не кажіть про російське членство в ЄС".

"Краще говорити про розвиток відносин між [Співдружністю Незалежних Держав] та ЄС і не закривати ці варіанти на даному етапі".

Ще в 1989 році Велика Британія скептично ставилася до розширення ЄС. Як тоді заявляв глава британської дипломатії, прем'єр вважав, що розширення блоку було "непривабливим", зазначивши, що навіть заява про членство Австрії була "важкою", враховуючи історію нейтралітету та її зв'язки з Німеччиною.

Однак протягом трьох років уряд Британії радикально змінив свою позицію, зазначивши, зокрема, заклики на вступ, серед інших, Болгарії і Румунії.

У лютому 1992 року Дуглас Херд, міністр закордонних справ в уряді Мейджора, обідав з президентом Європейської комісії Жаком Делором, закликавши до "більш привітного" повідомлення країнам Центральної та Східної Європи, включаючи "чітку перспективу членства, як тільки вони розвинуть достатню політичну і економічну зрілість".

Згідно однієї британської дипломатичної записці, у відповідь Делор "стверджував, що розширення не слід розглядати як єдино можливу співпрацю з цими країнами".

Згідно тій же записці, Делор тоді сказав, що одна з можливостей - "друга регіональна торгова група... з дуже близькими зв'язками з ЄС", додавши, що він не міг уявити собі Європейське співтовариство з більш ніж 35 країн.

Сьогодні в ЄС 28 держав-членів, включаючи Велику Британію. Ще сім інших країн є кандидатами або потенційними кандидатами на членство.

Ще в 1990 році Херд висловив стурбованість у зв'язку з тим, що розширення може призвести до високих рівнів імміграції до Великої Британії.

"Більш процвітаючий Захід буде приваблювати велику кількість східних європейців, і Британія стане одним із полюсів тяжіння", - писав він в одній з записок.