Екс-голова МЗС Німеччини: Європі після війни в Україні доведеться будувати власне ядерне стримування

Хоч у Європі в розпалі весна, континент, здається, знову переживає найхолодніші моменти Холодної війни. Насправді російське вторгнення в Україну не лише покінчило з довгим періодом миру в Європі, а й зруйнувало європейську архітектуру безпеки, на якій цей мир був заснований.

Про це в статті для Project Syndicate пише колишній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер. Він додає, що, звісно ж, все це не сталося раптово. За вісім років до 24 лютого, коли Владімір Путін відправив десятки тисяч солдатів в Україну, його війська анексували Крим і розв’язали гібридну війну на Донбасі. Весь цей час люди билися й помирали на українському сході, а світ мовчки спостерігав за тим, як Кремль розчленовує суверенну країну, відрізаючи від неї регіони. З 2014 року європейська архітектура миру існувала лише на папері, поки Західна Європа видавала бажане за дійне в питанні російських політичних намірів. Попередній європейських порядок, заснований на абсолютній цілісності кордонів, був замінений старою системою європейської політики великих держав, в якій груба сила використовується в односторонньому порядку для встановлення зони впливу. Загроза чергової світової війни знову повернулася в Європу. І європейці виявилися ані політично, ані військово, ані психолоднічно до цього не готові.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Війна в Україні: чому міжнародне право лишається ефективним механізмом покарання агресора

Ніхто не знає, коли чи як війна Владіміра Путіна закінчиться. Але повернення старої політики грубої сили робить можливим три сценарії. Перший, Росія може перемогти, знищивши Україну як незалежну і суверенну країну. Це одразу поставить під смертельну загрозу сусідні країни, зокрема Молдову і Грузію, але також деякі країни НАТО, такі як Польща, Литва, Латвія і Естонія. Якщо альянс втягнуть в прямий конфлікт з Росією, війна швидко розростеться до континентальних масштабів. Зважаючи на ядерні ризики, вся демократична Європа опиниться під загрозою.

Другий сценарій каже, що Путін не зможе підкорити Україну, навіть застосувавши найбільш грубу військову силу, яка тільки в нього є. Україна виживе як суверенна держава завдяки сміливості свого народу, а також зброї й фінансовій підтримці Заходу. Але оскільки чинна російська влада залишиться, можна буде сказати, що Україна не програла, а Путін не переміг.

За третім сценарієм, з’явиться перемир’я на основі певного компромісу, про який вдасться домовитися. Цей варіант, принаймні зараз, здається найменш вірогідним, зважаючи на звірства, які армія Росії скоїла в Бучі й інших українських містах. З точки зору Європи і Заходу, перший з наведених сценаріїв найгірший. Але всі вони унеможливлюють будь-яке повернення старого статус-кво. Мир вимагає довіри. І немає жодної надії на побудову цієї довіри, поки Путін при владі, а Росія плекає власний тоталітаризм. Тож європейські східні кордони будуть постійно під загрозою гарячого, холодного і гібридного конфлікту. В рамках своєї більш ширшої реакції Європі доведеться розібратися з російським ядерним шантажем. Це означає, що доведеться збудувати власну стратегію ядерного стримування.

Ядерне питання саме собою демонструє епохальний масштаб виклику, перед яким постає Європа. З початку російської війни проти України зміцнення європейських можливостей в обороні й стримуванні стало головним пріоритетом. Більше того, хоч цей процес потрібно проводити в контексті НАТО, потенційне президентство Дональда Трампа в США свідчить, що Європа повинна бути готова діяти самостійно. Перш за все, європейцям не варто плекати ілюзій. Тепер, коли Путін знищив європейську архітектуру миру, війна і воєнне мислення повернулися на континент. Європейська нова реальність характеризується постійними політичними ризиками, гонкою озброєнь і навіть загрозою переростання холодного конфлікту в гарячий.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Focus: Скільки Путін витрачає щодня на війну проти України?

Для ЄС глибокі й далекосяжні зміни виходять далеко за межі нинішнього переломного моменту. Оскільки путінська Росія загрожує Європі своєю армією, ЄС повинен стати геополітичним гравцем з сильними можливостями стримування, але при цьому зберегти свої традиційні сильні риси, такі як вільний ринок і юридичну узгодженість. Щоб зберегти технологічну перевагу, ЄС доведеться зробити набагато більше, щоб підтримати розвиток інновацій й збільшити внутрішні високотехнологічні потужності.

В політичному плані центр тяжіння ЄС зсунеться на схід. А відносини між ЄС і НАТО стануть ще ближчими. Це ж має відбутися і з відносинами між Вашингтоном і Брюсселем. Зрештою, без військової сили США Європа, напевне, не могла б взагалі нічого зробити у відповідь на агресію Путіна проти України. Американський військовий захист буде незамінним ще багато років. Але зважаючи на можливість нового президентського терміну Трампа або появи когось схожого на нього, європейці повинні задуматися про збільшення власного внеску в Трансатлантичну безпеку. Сподіваючись на краще, Європа повинна готуватися до гіршого. Мало хто сьогодні пам’ятає, що таке це «гірше». Цілі покоління жили в мирі й процвітанні. Настав час захистити Європу, яка зробила це можливим.