Дика природа стане джерелом нової пандемії — The Guardian

Ризик переходу патогенних мікроорганізмів до людей через торгівлю дикими тваринами має стати основою підготовки до нових пандемій, пише The Guardian.

Дослідники оцінили можливості різних ситуацій, через які патогенні організми переходять від тварин до людей, намагаючись схарактеризувати ризик наступної пандемії.

У дослідженні вчені Кембриджського університету виявили, що, хоча ризик чергової пандемії фактично неможливо усунути, системні зміни в способі взаємодії людського світу з тваринами можуть істотно мінімізувати її ймовірність.

Ризики пов'язані не лише з екзотичними дикими тваринами, кажуть дослідники.

«Існує закономірна тенденція, особливо у західному світі, вважати, що це віддалена проблема, щось далеке та екзотичне», - сказав автор дослідження Сільвіу Петрован.

Дослідження показало, що серед інших ключових факторів ризику є вирощування та торгівля дикими тваринами, скотарство, міжнародна торгівля екзотичними тваринами та посягання людини на місця існування дикої природи.

Вчені працювали над кількісною оцінкою цього ризику, зокрема, вивчаючи, як віруси здійснюють перехід від тварин до людей. Це є важливим питанням, враховуючи, що більшість нових хвороб переходять до людей саме від тварин.

Було проаналізовано 226 вірусів, які викликають захворювання у людей (так звані зоонозні хвороби) у понад 800 видів ссавців. Було встановлено, що у ссавців, які є частиною торгівлі дикою природою, найбільша частка таких зоонозних вірусів - близько 75%., частка зоноозних вірусів у одомашнених ссавців - 51%.

Доктор Шивапракаш Нагараджу сказав, що торгівля дикими тваринами несе найбільше патогенне навантаження, і саме на це слід звертати увагу у намаганнях запобігти наступному інфекційному спалаху, який може викликати пандемію.

Хоча попередні дослідження визначили гризунів і кажанів ключовими видами для передачі хвороб, Нагараджу та його колеги виявили, що примати та копитні тварини, такі як олені та антилопи, становлять більший ризик.

Тож як вирішити проблему зоонозного ризику? Дослідники зазначають, що потенційні рішення є широкими з точки зору їх витрат та впровадження, тому їх потрібно адаптувати з точки зору географії, культури та засобів існування людей.

Кембриджські дослідники запропонували список зі 161 варіанту протистояння цим ризикам. Деякі втручання відносно прості, наприклад, заохочення фермерів тримати тварин подалі від людей, відокремлення диких тварин від одомашнених та забезпечення того, щоб люди, які працюють з тваринами, отримували належні засоби захисту.

Але інші дії, такі як поліпшення здоров'я тварин на фермах шляхом обмеження їх кількості, посилення заходів біозахисту та нагляду, а також зменшення споживання продуктів тваринного походження, є набагато важчими для реалізації.

«Є багато речей, які насправді не так важко реалізувати, але вони можуть принести величезну користь з точки зору підвищення рівня безпеки. Крім того, говорячи про витрати, подивіться на вартість поточної коронавірусної кризи. Втрати катастрофічні як з точки зору людських життів, так і економіки. Тому є сенс почати уважніше дивитись на те, що ми робимо», - сказав Петрован.

Перегляд питань торгівлі дикою природою вирішить лише частину проблеми, додав Нагараджу.

«Зрештою, важливо те, що ідеологія культури споживацтва має змінитися - адже саме споживачі створили цей попит. Якщо ми не змінимо спосіб життя, нас чекає замкнуте коло», - вважає дослідник.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Пандемія збільшує розрив між багатими та бідними — The Economist 

Вперше спалах коронавірусу у китайському місті Вухань був зафіксований 12 грудня 2019 року. 30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила міжнародну надзвичайну ситуацію через коронавірус, а вже 11 березня - пандемію.

Нині точна причина виникнення пандемії залишається невідомою. У Британії нещодавно знову взялися за дослідження версії про витік з Вуханьского інституту вірусології. У ВООЗ цю версію не виключають, але вважають малоймовірною. Докладніше про те, куди ведуть сліди виникнення коронавірусної інфекції, читайте в статті Наталії Бутирської «Місія ускладненої дії» у ZN.UA.