Чому Сі Цзіньпін є «найнебезпечнішою» людиною у світі — Politico

Занадто легко звинуватити президента США Дональда Трампа в дестабілізації політичної ситуації в світі та в зміні усталеного глобального порядку. Без сумніву, торгові війни президента США та ворожі стосунки Америки з деякими міжнародними організаціями стали помітними викликами міжнародному порядку, який панував з кінця Другої світової війни. Однак, зараз на світову арену виходить Китай, цілком ймовірно, що Захід досі не розуміє масштабів «амбіцій Китаю». Можливо, причиною зміни світового порядку є саме амбіції китайського лідера Сі Цзіньпіна, пише Politico.

Лідер Китаю Сі Цзіньпін останнім часом різко відхилився від основних принципів, які протягом тривалого часу визначали політичну та економічну стратегію країни.

Цзіньпін фактично встановив нові пріоритети для Китаю. Здається, Сі Цзіньпін вважає, що нові зрушення необхідні, щоб перетворити Китай на наддержаву, здатну збільшити свій вплив на міжнародній арені.

Наслідки цього можуть неабияк вплинути на глобальний стан справ. Однак, багато європейських країн і досі «не помічають» впливу Китаю у світі, а це може загрожувати не лише економічним інтересам, а й безпеці континенту та європейським цінностям.

Європа повинна вирішити, яку роль вона хоче відігравати у світі, який останнім часом обертається у «невизначених напрямках».

На перший погляд, китайський лідер обіцяє проводити необхідні реформи та наголошує на мирному розвитку.

Але, судячи з усього, Китай не збирається здобувати світову першість мирним шляхом, за допомогою плавної дипломатичної інтеграції в глобальний порядок, створений Заходом.

Цзіньпін фактично зупинив «ринкову лібералізацію», і замість цього розгорнув державні програми, призначені для захисту китайських компаній, які допоможуть вивести західних конкурентів з передових позицій.

Лідер Китаю також не пропагує "глобальний розвиток" китайського бізнесу та фінансів так само, як це робив Пекін раніше. Він віддає перевагу більш «острівній політиці», де він може легше контролювати ті чи інші проекти.

В китайському уряді Цзіньпін фактично «усунув» усіх своїх конкурентів. Наразі китайський лідер контролює фактично всі аспекти життя суспільства в Китаї.

Авторитаризм Сі Цзіньпінь починає пропагувати ще й закордоном, зокрема через підтримку «неліберальних урядів» у Венесуелі, Ірані. Також, китайська влада чинить значний тиск на ЗМІ, науковців та деякі іноземні компанії.

Прийняття Пекіном закону про безпеку  Гонконгу свідчить про те, що китайський лідер не боїться засудження з боку міжнародної спільноти.

І все ж, попри все більшу кількість доказів того, що Китай Сі Цзіньпіна представляє довгострокову загрозу політичним та економічним інтересам Заходу, більшість європейських лідерів все ще не розглядають цю загрозу серйозно, що демонструє «наївність» Європи.

Європа досі має «застаріле» сприйняття Китаю, а це може позбавити її вирішальної ролі в глобальному порядку, що змінюється.

Коли США загострюють конфронтацію з Китаєм, американські політики розчаровуються, що їхні європейські союзники не приєднуються до них і показують неготовність протистояти можливій загрозі.

Можливо, європейських лідерів паралізував страх, що комуністичний режим може помститися економічним інтересам країн Європи у Китаї, якщо вони виберуть неправильну сторону.

Однак, ЄС має силу впливати на світовий порядок. Тим не менше, Європа втрачає важелі свого впливу, фактично дозволяючи Пекіну розділити континент.

Завдання, яке зараз стоїть перед Європою полягає у віднайденні власного голосу. Європейці повинні вирішити, яку роль вони хочуть відігравати у світі, який обертається у невизначених напрямках. Можливо, це потягне за собою подальшу боротьбу за роль на міжнародній арені. Або ж ЄС може стати медіатором, який прмирить США та Китай, резюмує Politico.