Чому коронавірус може стати ще більш смертоносним — The Guardian

Дозволити вірусу, який спричиняє COVID-19, циркулювати в суспільстві «більш-менш вільно» може бути небезпечним не лише тому, що це призведе до колапсу систем охорони здоров’я, а й тому, що такий підхід може спровокувати подальшу мутацію вірусу, внаслідок чого новий коронавірус ризикує стати ще більш смертельним, пише британська газета The Guardian.

Попри те, що дані досліджень все ще є схематичними, цей ефект вже може впливати на різницю у рівні смертності між Швецією, яка до останнього часу застосовувала м’який підхід до стримування пандемії, та Норвегією, карантинні заходи якої були набагато жорсткішими. Швеція має втричі більше смертей на сто випадків хвороби, ніж її країна-сусід.

Пояснити такий розрив частково можна за допомогою «природного відбору» та тим, як організм конкретної людини веде боротьбу з патогеном.

У будь-якій популяції існують генетичні відмінності, та ж сама закономірність стосується і вірусів.

Деякі «версії» вірусу будуть дуже небезпечними для здоров'я людини, більш вірулентними, інші ж – навпаки. Якщо вірус потрапляє у «сприятливі умови», тоді його вірулентність починає поступово зростати.

Згідно з такою інтерпретацією розбіжностей між Швецією та Норвегією, справа не в тому, що Швеція має одну «версію вірусу», а Норвегія іншу. Враховуючи те, що в Швеції не запроваджувався жорсткий карантин, а вірус фактично вільно циркулював у суспільстві, це дозволило його вірулентності зрости. Подібну закономірність можна простежити і на прикладі пандемії грипу 1918 року.

Ця пандемія вбила щонайменше 50 мільйонів людей, переважна більшість з яких загинула під час другої хвилі - всього за 13 тижнів між вереснем і груднем 1918 року. Навіть попри те, що тогочасна статистика була дещо «схематичною», вважається, що ця пандемія стала майже найбільш смертоносною фактично за всю історію людства.

Насправді патоген «не хоче вбивати свого господаря». Єдина його еволюційна мета - вижити і розмножуватися, і якщо для досягнення цієї мети патогену доводиться вбивати, він так і робитиме.

Патоген завдає шкоди людському організму, оскільки йому потрібен «клітинний механізм» свого господаря для реплікації та переходу до нового господаря. Людський організм страждає, бо патоген фактично «пожирає тілесні ресурси», до того ж, шкоди може завдавати і надмірна реакція імунної системи.

Коли новий патоген потрапляє в організм людини, перейшовши від тварин, він ще не пристосований до організму нових господарів.

Якщо вірус занадто вірулентний, він ризикує «вбити» свого господаря перед тим, як перейти до нового носія. Вчені дійшли висновку, що патоген, який еволюціонує до середнього рівня вірулентності, може циркулювати серед носіїв, не завдаючи занадто великої шкоди.

Однак, людський організм теж адаптується до збудника хвороби. Також, люди перешкоджають поширенню хвороби ​​у формі запобіжних заходів, вакцин та врешті-решт колективного імунітету. Враховуючи те, що вірус та людський організм постійно пристосовуються один до одного, внаслідок цього вірус може ставати ще більш вірулентним, для того, щоб успішно боротися з новими перешкодами на своєму шляху.

Перша хвиля пандемії 1918 року, весною, нагадувала звичайний сезонний грип, але коли в серпні вибухнула друга хвиля, ситуація критично погіршилася. Жертви пандемії задихалися, коли їх легені наповнювались рідиною. Чому цей вірус став ще більш вірулентним?

Біолог-еволюціоніст з Університету Луїсвілля в штаті Кентуккі Пол Евальд вважає, що таку ситуацію спровокували самі люди. Цей пандемічний штам циркулював у модифікованих, більш м’яких формах до 1957 року, після цього він був витіснений новим вірусом, що спричинив наступну пандемію грипу, так званий азіатський грип.

Деякі віруси можуть тимчасово вижити поза організмом господаря - наприклад, на поверхнях і в повітрі. Це надає велику перевагу вірусам «у боротьбі з людськими організмами».

Вірус, що викликає COVID-19, SARS-COV-2, також може протягом деякого часу існувати поза людським організмом, подібно до вірусу грипу, а це змушує Евальда підозрювати, що новий коронавірус рухається до рівня вірулентності, який має сезонний грип.

В середньому сезонний грип призводить до однієї смерті на тисячу інфікованих людей. На даний момент SARS-COV-2 вбиває приблизно в десять разів більше людей.

Поки що рано однозначно інтерпретувати дані про COVID-19, частково тому, що ніхто не знає, скільки насправді людей було інфіковано, до того ж, є багато інших факторів, таких як зміна вікового профілю пацієнтів та покращення механізму лікування, але вже навіть зараз можна спостерігати еволюцію COVID-19 на фоні того, як коливається рівень смертності.

Як зазначив епідеміолог з Каліфорнійського університету Ендрю Ноймер, рано чи пізно, коронавірус все одно мутує, і є надія, що з часом він навпаки стане менш вірулентним, однак, все залежить від самих людей.

Зараз є докази того, що ігнорування правил соціального дистанціювання може сприяти зростанню рівня вірулентності COVID-19.

Якщо люди будуть дотримуватися карантинних заходів, тоді існує ймовірність, що новий вірус буде зберігати меншу вірулентність.

Біолог з Університету Луїсвілля Холлі Суейн вважає, що карантинні заходи є ключовими рушіями зменшення вірулентності. Якщо це дійсно так, то вони, швидше за все, і спровокували різний рівень смертності в Норвегії та Швеції. Захист людей за допомогою обмежувальних карантинних заходів дозволяє людям «виграти час», щоб дочекатися, коли вірус стане менш смертельним та зрештою, почне втрачати свою вірулентність.

Це може мати величезне значення для всіх людей у ​​світі, які не мають доступу до належного медичного обслуговування. Таким чином, навіть в цьому випадку багато чого залежить від самих людей та їхніх рішень. Головне, що слід зрозуміти, це те, що люди - не пасивні спостерігачі, вони можуть впливати на вірус так само, як і вірус впливає на людські організми. Зрештою, колись COVID-19 буде не гіршим за грип, а може навіть застуду, резюмує видання.