«Червона картка» для Додіка

Минулого червня сепаратистське керівництво Республіки Сербської (одного з двох ентитетів БіГ) на чолі з президентом Мілорадом Додіком уперше перейшло від погроз щодо виходу РС зі складу Боснії і Герцеговини до реальних кроків.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Перемогу Додіка поставили під сумнів: виборчком Боснії вирішив повторно порахувати голоси

Небезпечна законотворчість

Сепаратизм став однією з особливостей сучасної політичної сцени Баня-Луки. 26 червня Народна Скупштина РС ухвалила закон про припинення публікацій у Службовому віснику РС рішень Офісу Верховного представника. Це стало першим конкретним кроком до виходу з БіГ. Однак, сказавши «а» (не публікувати), забули сказати «б» (а виконувати будемо?). Цей незаконний «закон» наклався на ухвалене раніше рішення не визнавати Крістіана Шмідта Верховним представником у БіГ і не співпрацювати з ним. Що, згідно з Дейтонськими мирними угодами, є кримінальним злочином.

Два дні по тому було ухвалено новий «закон», цього разу — про незастосування в РС рішень Конституційного суду БіГ, що стало другим кроком до виходу з БіГ. Закон невеликий — лише чотири пункти. Але наслідки можуть бути катастрофічними — починається руйнування конституційного ладу країни.

А до цього було відкликання сербів із державних органів БіГ і блокування їхньої роботи, погроза вивести сербські підрозділи зі Збройних сил країни, спроби заволодіти державною власністю БіГ.

Реакція місцевих політиків і міжнародної спільноти була очікуваною та схожою:  «неприпустимо», «підрив підвалин держави», «прояв сепаратизму», «покарати» та інші правильні слова. Але наразі це лише слова, нічим не підкріплені…

Радники-союзники

Постає питання: а чи президент РС сам вирішив почати діяти? Ні, його підштовхнули до цього «доброзичливці». І передусім, звісно, Росія. За місяць до ухвалення згаданих «законів» Додік приїхав на «хадж» до Москви — долучитися знову до «руского міра» в особі Путіна. Він, вочевидь, був щасливий від вдячності господаря за нейтральну позицію РС стосовно «подій в Україні». І навіть одержав орденок Олександра Невського. Не можна сказати точно, чи говорили вони про «незалежність» ентитету й можливі дії для її досягнення. Найімовірніше, так, оскільки кремлівському диктаторові хочеться знову розпалити в регіоні вогонь протистояння. І подальший розвиток подій підтверджує це припущення.

Почав Додік із Сербії, по дорозі з Москви взявши участь у провладному мітингу в Белграді. Свій виступ він закінчив вигуком «Хай живе Росія!». Вучич сторопів — адже він постійно заявляє, що він ані за Схід, ані за Захід, а посередині. Але сенс цієї витівки був в іншому — продемонструвати свою нібито близькість до Путіна та його нібито найвищу «довіру» до Додіка. Вучич не відреагував на провокацію: у самого проблема Косова «підгоряє». І ще далі відсунувся від президента РС.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Подальший діалог між Сербією та Косово є беззмістовним — Вучич

Милорад Додик/facebook

Віктор Орбан, який за кілька днів до ухвалення згаданих «законів» відвідав РС, підтримав Додіка. Він, як і Путін, багато говорив про розширення економічного й енергетичного співробітництва та пообіцяв підкинути трохи грошей. Водночас перекладачка, перетлумачуючи Орбана, замість «Боснія і Герцеговина» чомусь постійно згадувала РС.

Влада Хорватії в боротьбі за додаткові привілеї боснійським хорватам не завжди коректно поводиться стосовно уряду БіГ, намагаючись знайти можливість створити третій, хорватський, ентитет. Тим самим також підіграючи Додіку.

У чому ж причина сміливості лідера РС? На мою думку, в самовпевненості, безвідповідальності, потуранні йому.

Самовпевненість Додіка ґрунтується на російській підтримці. Нехай здебільшого на словах, але й цього немало. Російське посольство було єдиним диппредставництвом, яке підтримало ухвалення сепаратистських «законів».

Безвідповідальність виявляють політики та партії БіГ, граючи в не надто чисті й чесні політичні ігри в особистих і вузькопартійних інтересах. Прикладом є взаємна підтримка Додіка та лідера найвпливовішої партії боснійських хорватів Драгана Човича. В обмін на мовчазну підтримку сепаратистських ігор сербів хорвати здобули перевагу в новому законі про вибори. Не змогли домовитися лідери парламентських партій про вихід із кризи на зустрічі 30 червня, хоча й загнали Додіка під стіл, де він урятувався від фізичного нападу лідера СДП БіГ, міністра оборони країни Зукана Хелеза.

Потурання Додіку бачимо з боку міжнародної спільноти. Перші роки після війни країна перебувала під міжнародним управлінням, що звільнило місцеву владу від відповідальності. Водночас поза увагою залишалися войовничі заклики та сепаратистські гасла. Лідером у цьому «змаганні» був Додік. Його вмовляли, попереджали, а США навіть запровадили санкції. Але не Євросоюз, який сподівався, що Додік отямиться. Проте цього не сталося.

На певному етапі Захід, захопившись урегулюванням косовсько-сербських відносин, неочікувано стикнувся з новим викликом — загрозою розколу БіГ, який навряд чи можливий мирним шляхом. Першою реакцією було збільшення контингенту EUFOR удвічі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Тисячі сербів вийшли на антиурядові мітинги

Які подальші сценарії можливі?

Їх два. Найнебезпечніший — Додік продовжить свою авантюру. На черзі — невизнання та заборона діяльності спецслужб, прокуратури, виборчої комісії БіГ, а там вже недалеко й до невизнання Скупштини країни та відриву від БіГ. Як ми вже зазначали, мирне розлучення неможливе — або станеться громадянська війна, або НАТО й EUFOR розпочнуть нову операцію в БіГ.

Getty Images

Адже незрозуміло, куди виходити й хто підтримає. Виходити нема куди. Вучичу, який досі мріє про Євросоюз, цього не потрібно. Хорватія як член ЄС і НАТО навряд чи зважиться на відкриту боротьбу за третій ентитет. І сумнівно, що розгублений режим Путіна, який слабшає, зможе надати ефективну підтримку «новій РС», та й грошей на її утримання немає.

Схоже, сербські сепаратисти в БіГ потрапили в безвихідне становище: вони швидко втрачають зовнішню критично важливу підтримку, без якої не зможуть здійснити свою авантюру.

Другий сценарій полягає в застосуванні Крістіаном Шмідтом Боннських повноважень і знятті з посад усіх причетних до сепаратистських дій. Ці повноваження наділяють Верховного представника практично необмеженими можливостями аж до звільнення чиновників будь-якого рангу (зокрема й членів президії БіГ), скасування будь-яких законів і урядових рішень. До 2004 року було звільнено понад 100 вищих чиновників, зокрема й членів президії. Останнім Верховним представником, який у червні-липні 2004 року зняв із посад 86 чиновників із РС (зокрема й спікера ентитету), був Педді Ешдаун.

Про високу ймовірність такого сценарію свідчать останні заяви Шмідта: «Використовуватиму законні повноваження, оскільки настав час переходити від слів до дій».

І перший крок щодо цього зроблено 1 липня: Крістіан Шмідт своїм рішенням оголосив недійсним закон про незастосування в РС рішень Верховного суду БіГ. Окрім того, він вніс зміни до Кримінального кодексу БіГ, згідно з якими спроба підірвати конституційний лад розцінюється як карний злочин, що створює правову основу для вживання заходів прокуратурою. Якщо ситуація не стабілізується, заходи, застосовані в контексті Боннських повноважень, буде розширено.

Та чи зважиться Верховний представник Шмідт показати Додіку «червону картку»?