Підтримати
Образа - одна з найбільш потужних людських мотиваторів. Якщо вас хоч колись принижували, не виключено, що ви будете виношувати цю образу вічно. Вона може вплинути на те, як ви взаємодієте з іншими в повсякденному житті, а також на вашу політику і погляди на світ. В часи російської війни проти України це може багато пояснити про поведінку росіян і навіть самого президента Владіміра Путіна.
Про це в статті для Bloomberg пише журналіст Андреас Клутх, додаючи, що так, принаймні, вважає російський соціолог Грігорій Юдін, який був одним з небагатьох, хто передбачив неспровоковану атаку Путіна проти України в лютому 2022 року. Юдін переконаний, що багато росіня пов’язані зі своїм лідером на психологічному рівні, тому що вони однаково «потопають в образі, жахливій, нескінченній образі».
Такий психологічний всесвіт гіркоти і невдоволення змушує Путіна і його російських прихильників не проявляти жодної зацікавленості у продуктивних і позитивних відносинах з іншими країнами. Юдін пояснює, що в цьому Путін і росіяни можуть нагадувати «дитину, яка так глибоко образилася, що шкодить всім навколо».
«Шкода стає дедалі більшою і в певний момент він починає знищувати життя інших і своє власне», - пояснює російський соціолог.
Звідки ця образа взялася? Клутх пише, що вже було багато сказано про падіння СРСР, яке багато росіян сприйняли як приниження. Путін назвав цю подію «найбільшою політичною трагедією 20-го століття». Буквально за один день суперджержава, в якій росіяни жили, стала заледве країною, що розвивається. Юдін підкреслює: найгіршим було те, що США і Європа або Захід почали докладати зусиль, щоб включити Росію в міжнародні інститути і допомогти їй досягти процвітання. Але росіяни включно з Путіним сприйняли це так, ніби їх «відчитують». Нікому не подобається, коли йому читають лекції, особливо якщо вважати себе великою державою. Результат - це ще більше приниження.
Цьому приниженню дозволили гноїтися і воно посилювалося, оскільки Росія не змогла добитися економічного процвітання. А країни, які колись були на орбіті Москви, почали вступати в НАТО і ЄС, зближуючись з Заходом. В уявлені Путіна, якби Україна теж зайшла так далеко, ганьба для Росії була б нестерпною. Тож, мов дитина з аналогії Юдіна, він почав руйнувати.
Якщо образа на Захід, а особливо на США, - це та сила, яка мотивує Путіна, тоді багато речей, які здаються нелогічними, можуть набути певного сенсу. Наприклад, розмиті і часом відверто химерні цілі російської війни. Путін стверджував, що він схвалив вторгнення, тому що нібито етнічні росіяни були під загрозою в Україні (це не так), тому що українці - це нібито нацисти і сатаністи, а ще маріонетки реального ворога в Вашингтоні. Спільна образа лідера і його підданих може також пояснити, чому так багато росіян досі підтримують Путіна, попри катастрофи, які він влаштував. Якісне опитування неможливо провести в диктатурах. Але дослідник бельгійського аналітичного центру Egmont Юріс Ван Бладел заглибився в цифри і дійшов трьох висновків.
По-перше, вторгнення в Україну, схоже, підвищило популярність Путіна вдома. Три з кожних чотирьох росіян схвалюють його лідерство. По-друге, війна допомагає Путіну, а не шкодить йому. Вона вигідна для виживання його режиму. І по-третє, найбільша група росіян - це ті, хто не підтримує, але й не виступає проти війни. В Росії є 35-40% «пристосуванців», які змиряться з будь-яким твердженням Путіна, головне серед яких - це те, що війна проти України - це частина апокаліптичної боротьби з Заходом.
Юдін не перший мислитель, який визначив образу як впливову силу в історії. Так само вважав німецький філософ Фрідріх Ніцше. Він вважав, що «ресентимент» (в своїх німецьких творах він використовував французьке слово ressentiment) дає креативну енергію, яка призвела до виникнення етичних систем, таких як християнство. Ніцше стверджував, що в морально чистих культурах, таких як древній Рим, люди називали «хорошим» все, що було сильним, здоровим, могутнім, благородним чи красивим. «Поганим» (хоч і поки що не «злом») вони вважали все слабке, хворе, звичайне або потворне. Маси, які підпадали під такий опис, почувалися приниженими. Тож у них з'являється така ж жахлива і нескінченна образа, про яку говорить Юдін.
В основі цього відчуття лежить жага помсти і водночас розчарування в ній. Відповіддю може бути маневр, який Ніцше називав «переоцінкою цінностей». Знаходячи силу в кількості, скривджені просто перевертають реальність з ніг на голову. Все, що було сильним чи благородним, визнається гріховним. Те, що було слабким, стає доброчесним. Також з’являється нова концепція - зло, мовляв, «це не наша провина, це все вони». Оглядач Bloomberg зауважує, що Ніцше і Юдін трохи по-різному використовують термін «образа». Але водночас їхні визначення на диво схожі. Путін і його пропагандистська машина теж з усіх сил займаються «переоцінкою цінностей», перевертаючи реальність з ніг на голову. Українських героїв, які захищають свою країну, вони називають «нацистами-сатаністами». Російська несповокована і геноцидальна агресія стала апокаліптичним самозахистом проти ворожого Заходу. Кривдники стають жертвами і навпаки.
Клутх визнає, що образа як мотив - це людський феномен, а не суто російський. В США, Німеччині, Бразилії, Ізраїлі чи будь-якій іншій країні можна трохи більш пильно придивитися до місцевих популістів незалежно від того, вони праві чи ліві.
Фактично популізм - це політичний стиль, який звертається не до надій і ідеалів, а до образ, намагаючись мобілізувати натовпи в гонитві за особистою владою.
«Правда в тому, що образа - одна з найбільш потужних емоцій. І вона часто бере гору над надіями і ідеалами. Наслідки доволі страшні. Один з них полягає в тому, що російська війна проти України і Заходу не закінчиться, поки Путін при владі», - пише оглядач.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google