Підтримати
Швидкий наступ України на полі битви поставив Владіміра Путіна і Сі Цзіньпіна в незручне становище перед їхньою зустріччю в Центральній Азії цього тижня. Москві краще скоротити свої очікування.
Про це пише Bloomberg, додаючи, що лідер Китаю повертається на геополітичну передову після майже трьох років ізоляції через COVID-19. І своє повернення він збирається почати зі своєрідного «кола переможця». Сі Цзіньпін планує візит в Центральну Азію, який почнеться з поїздки в Казахстан у середу. Після цього він вирушить в Узбекистан, де візьме участь в саміті Шанхайської організації співробітництва. Там лідер Китаю проведе першу зустріч з президентом Росії з часів Олімпіади в Пекіні, яка пройшла в лютому. Тоді вони проголосили «безмежну» дружбу, а потім почалося російське вторгнення в Україну. Це буде тиждень політичного театру, від якого Москві не варто чекати значної вигоди, зважаючи на дедалі більший тиск на полі битви.
Маршрут Сі Цзіньпіна був обраний не випадково. Російське вторгнення на територію західного сусіда і виправдання, які Путін озвучив в своїй тривожній промові перед атакою, заперечуючи право України на існування і відкидаючи пострадянську реальність, сколихнули регіон, розташований на південь від РФ, де живе значна меншина етнічних росіян. Але країни помітили не лише це, а й недисципліновану російську армію з її слабкими успіхами. Це зауважили особливо ті країни, для яких Москва повинна була стати гарантом безпеки. Червоні лінії в Центральній Азії тепер перекреслені. А сфери впливу в регіоні переглядаються. Китай не збирається стояти осторонь цього процесу, тим більше перед з’їздом Компартії, до якого залишилося кілька тижнів.
Для Пекіна рік в цій частині світу почався погано. Протести в Казахстані застали зненацька китайських чиновників, які спочатку відкидали протести як «внутрішню справу». Путін, у свою чергу, швидко втрутився, відгукнувшись на прохання президента Кисима-Жомарта Токаєва надати допомогу у вигляді відправки військ ОДКБ на чолі з російськими військовими. Російський автократ допоміг врятувати режим і відновити порядок. Роль Кремля як захисника посилилася. Попри всі розмови про дедалі більший економічний вплив Пекіну в регіоні, саме Росія продемонструвала реальне розуміння кризи в січні і була здатна впливати на події, сказав експерт з центру Carnegie Endowment for International Peace Темур Умаров. Пекін зрозумів, що йому потрібно бути більш уважним.
А потім почалася війна з усіма її неприхованими загрозами. В серпні колишній президент Росії і один з «супер-яструбів» в країні Дмітрій Мєдвєдєв опублікував повідомлення в соціальних мережах (а потім видалив його, звинувативши в публікації хакерів) про те, що Казахстан - це «штучна держава». Минулого тижня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час інтерв’ю для узбецької газети сказав відверто: «Я хочу, щоб всі зрозуміли, якщо ми програємо, ви будете наступні».
Казахстан не захотів ставати на бік Москви. Він відправляв гуманітарну допомогу Україні і підтримував контакти з Києвом. Сидячи на сцені поруч з Путіним в червні, Токаєв сказав, що не буде визнавати самопроголошені «ДНР» і «ЛНР». Також Казахстан шукає альтернативні маршрути для експорту своєї нафти і розширив співпрацю у сфері військової розвідки з Туреччиною, яка входить до НАТО. Окрім всього іншого російська економіка зайшла в глухий кут. Тож навіть критично важливі грошові перекази трудових мігрантів, які їздили працювати в Росію, стали не такими надійними, як раніше.
Візит Сі Цзіньпіна - не провокація. Зрештою, Казахстан був також місцем, де китайський лідер оголосив про запуск «Єдиного поясу, єдиного шляху» в 2013 році. До того ж центральноазіатська країна давно намагається балансувати, підтримуючи відносини з Китаєм, Росією і США. Але візит лідера КНР буде демонстрацією бажаної і помітної підтримки Токаєва. Він також послужить нагадуванням для Москви, що багата на ресурси Центральна Азія має й інших сусідів. Не дивно, що Путін, якому гостро необхідні друзі, теж запланував подорож по регіону.
Але, звісно ж, друзі пізнаються в біді. І Сі Цзіньпін не збирається кидати Путіна. Вони лишаються автократами, яких об’єднує ворожість до Вашингтону. Нещодавно армії обох країн проводили спільні військові навчання. Путін і Сі Цзіньпіну може піти на користь деяка геополітична «показуха». Візит китайського лідера в Центральну Азію був оголошений після поїздки спікера Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі на Тайвань. Москві ж важко стримати український наступ. Але що дасть приватна розмова Путіна з Сі Цзіньпіном?
Зважаючи на те, що зустріч відбудеться на нібито нейтральній території (хоча Москва так не думає) і в рамках саміту Шанхайської організації співробітництва, Пекін вважає, що очікування повинні бути невисокими. Шанхайська організація - це велике утворення, яке представляє дві п’яті населення світу після того, як до неї приєдналися Індія і Пакистан. Але, як зауважив дослідник китайської зовнішньої економічної політики в Центрі східних досліджень у Варшаві Якуб Якобовський, вона не здатна консолідовано відреагувати на будь-які міжнародні події. Втім, саміт Шанхайської організації дає можливість організувати пропагандистську виставу, яка матиме резонанс на Глобальному Півдні. Він не буде передбачати серйозних економічних зобов’язань, не кажучи вже про військові.
Швидкий наступ України в останні дні точно поставив Китай в незручне становище. Сі Цзіньпін не хотів йти на дорогі чи ризиковані кроки, щоб підтримати Путіна. Однак, Пекін також не хоче, щоб Кремль зазнав принизливої поразки, що дуже погано позначиться на китайському лідері і створить небажану нестабільність.
Але Росія впала, а не вилетіла. Поки що варто очікувати, що Пекін буде й далі робити саме те, що робив з лютого - те, що найкраще відповідає інтересам Китаю. В останні місяці він посилював свою риторику, але скоротив дипломатичні контакти з Росією. Голова Постійного комітету Всенародного з'їзду народних депутатів КНР Лі Чжаньшу взяв участь в Східному економічному форумі у Владивостоці. І він поки став чиновником найвищого рівня, який відвідав Росію з часів початку вторгнення.
Китай не кидав серйозних викликів західним фінансовим і іншим обмеженням, особливо в сфері технологій і військових поставок. Це змусило Москву звернутися до Ірану і КНДР. Натомість Пекін масово скуповував дешеві російські ресурси. Це ж зробила і Індія. На тендері, який був проведений минулого тижня, завод з експорту скрапленого газу «Сахалін-2», втративши покупців у Японії і Південній Кореї, продав кілька поставок палива в Китай за ціною, майже вдвічі меншою від спотової.
Російські сировинні гіганти продовжують отримувати прибутки. Але така підтримка економіки на плаву відбувається ціною дедалі більшої залежності від Пекіну, який тримає в руках всі карти. Російський експорт в Китай збільшився на 50% за 8 місяців цього року. А імпорт звідти зріс лише на 8,5%. В Узбекистані Сі Цзіньпін опиниться під тиском. Китайському лідеру важко тримати баланс, як ніколи. Але це ще не кінець. Тому що Пекін добре знає, що Путіну більше немає до кого звернутися.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google