«Складна скоординована атака», — так описав прес-секретар Пентагону Джон Кірбі нещодавній напад на військовий пост США в Сирії. Атаку було проведено за допомогою п’яти безпілотників, запущених «довіреними особами» Ірану і, швидше за все, за узгодженням з Тегераном. Адміністрація президента США Джо Байдена все ще відчайдушно прагне відновити ядерну угоду, але наразі спроби не принесли очікуваного результату, пише The New York Times.
Тим часом російські хакери знову почали кампанію «з метою проникнення до тисяч урядових, корпоративних і аналітичних комп’ютерних мереж США», за словами експертів Microsoft з кібербезпеки. Це сталося лише через кілька місяців після того, як президент Байден особисто попередив очільника Кремля Володимира Путіна про те, що Росія повинна зупинити кібератаки. Байден під час зустрічі з Путіним також оголосив, що «настав час деескалації». Однак, схоже, що Путін з цим не згоден.
Водночас спостерігається різке і тривожне зростання тиску Китаю на Тайвань. Ідея про те, що Пекін може захопити острів силою, за кілька тижнів перейшла від віддаленої перспективи до реальної можливості.
Байден неодноразово заявляв, що Сполучені Штати мають договірне зобов’язання захищати Тайвань в разі нападу. Але Америка згідно із Законом про відносини з Тайванем не може чітко гарантувати військове втручання.
Позиція Америки у світі як надійного союзника демократичних країн і серйозного ворога для авторитаризму, помітно руйнується.
Коріння цього занепаду спостерігається роками. Але Байдена обрали на основі обіцянки мудрості, досвіду та компетентності. Чи може хтось серйозно сказати, що США отримали саме це? І проблеми стосуються не тільки Тайваню, Ірану та Росії.
Команда Байдена прийшла до влади з відчуттям того, куди, на її думку, рухається світ. Багато країн закономірно розраховували, що завершення президенства Дональда Трампа різко покращить відносини США з союзниками і принаймні полегшить дипломатію з конкурентами. Однак не всі очікування вдалося виправдати.
Багато проблем почалося після виходу США з Афганістану. Наразі в Афганістані руйнівна криза, а після виходу американських солдатів тисячі афганців благали вивезти їх з країни, яку почав контролювати Талібан.
Відносини з союзниками також далекі від ідеалу.
«Президент Байден каже, що не чує критики з боку союзників Америки після хаотичного виходу з Афганістану та падіння уряду Кабула. Але критика в Європі досить гучна і наполеглива», – заявив журналіст Стівен Ерлангер із The Times.
Серед іншого, не можна не згадати про проблеми на кордоні. У березні Байден запевнив країну, що сплеск міграції був лише сезонним явищем і що таке «відбувається кожного року». Натомість ситуація все ще не під контролем.
Економіка? У липні президент США схарактеризував підвищення цін як «очікувану і тимчасову тенденцію». Однак зростання цін, яке колись розглядається як тимчасове, тепер загрожує порядку денному Байдена.
Навіть важливе стратегічне досягнення адміністрації Байдена — угода США, Великої Британії та Австралії щодо атомних підводних човнів, «образила Францію». Можна припустити, що Париж ще застосує дипломатичну помсту наступного разу, коли США знадобиться його допомога.
Можливо, усі ці помилки сталися випадково. Однак вони в кінцевому підсумку загрожують оголошеному порядку денному Байдена та глобальному лідерству США. Можливо, президенту навіть доведеться зібрати нову команду національної безпеки.
Америці вкрай потрібне помірковане президентство Байдена, щоб досягти успіху. А світу потрібна успішна Америка, яка могла б допомогти трансформувати глобальний порядок, який зробив би світ менш вразливим до загроз, резюмує видання.
США, Великобританія і Австралія створили новий союз в сфері безпеки - AUKUS. Рішення трьох країн є системним і викликано в тому числі прагненням протистояти зростаючому політичному, економічному і військовому впливу КНР. Практична ж співпраця «трійки» почалася з відмови Австралії від великої закупівлі французьких підводних човнів на користь американських атомних підводних човнів, що призвело до відкликання Парижем своїх послів з Вашингтона і Канберри.
Про те, які наслідки для Індо-Тихоокеанського регіону матиме створення нового тристороннього оборонного союзу - розмірковує Віктор Константинов у статті «Три лицарі проти китайського дракона».