Після вбивства провідного іранського вченого-ядерника минулого тижня, на новообраного президента США Джо Байдена почав діяти «новий тиск» у відносинах з Іраном. Джо Байден обіцяв відновити переговори щодо іранської ядерної угоди, але, ймовірно, новому американському лідеру «слід зменшити швидкість» і діяти обережно, пише Bloomberg.
Байден вже давно говорив про свій намір реанімувати ядерну угоду, яку Іран погодив із США та іншими світовими державами в 2015 році. Спільний комплексний план дій, як було відомо, був розроблений для того, щоб призупинити програму розвитку ядерної енергетики Тегерану, яка може становити загрозу. З моменту рішення американського президента Дональда Трампа в односторонньому порядку вивести США з угоди в 2018 році, Тегеран пришвидшив збагачення урану і наростив свої запаси до тривожних рівнів. Зараз Іран погрожує, що не дозволить міжнародним інспекціям з питань ядерної зброї контролювати власну ядерну програму, якщо Байден не скасує ключових санкцій протягом перших тижнів після вступу на посаду.
Звісно, Байден хотів би повернути годинник назад, і, якщо він це зробить, то може очікувати схвалення від інших учасників угоди. Європейський Союз, разом з Китаєм та Росією явно підтримують повернення США до ядерної угоди.
Проте, на іншому кінці спектру є Ізраїль та багато арабських сусідів Ірану, які сигналізують про своє занепокоєння. Про стурбованість свідчить і недавній таємний візит прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху до Саудівської Аравії. Деякі країни регіону бояться, що Байден «повторить помилки президента Барака Обами» і ніяк не відреагує на занепокоєння країн, яким найбільше загрожує Іран.
Деякі арабські країни розглядають цю ядерну угоду як ліцензію для Ірану на використання всіх неядерних засобів для досягнення регіональної гегемонії. Їх точно «не заспокоїть» рішення Байдена призначити найвищих чиновників епохи Обами Ентоні Блінкена та Джейка Саллівана, на посади державного секретаря та радника з питань національної безпеки.
Мета Байдена - заохотити Іран припинити збагачення урану та зменшити його запаси до рівня 2017 року, що відкриє шлях США для повернення до угоди та скасування санкцій, запроваджених Трампом. Як тільки такий сценарій буде досягнутий, Байден сподівається розпочати нові переговори щодо інших небезпечних видів діяльності Ірану, включаючи його розробку ракет та використання так званих «ополчень довірених осіб» для дестабілізації регіону.
Відновлення діалогу, без сумніву, було б політично доцільним для Байдена. Але він повинен пам’ятати, що основна суть у дипломатії часто полягає у термінах. Можливо, відкрити переговори до наступного літа, коли «симулякр виборів» в Ірані створить нового президента, є не надто вдалою ідеєю. Попри те, що верховний лідер Алі Хаменеї завжди буде реальним керівником режиму, можливо, Байдену є сенс почекати, поки Хаменеї офіційно прийме свого наступника Хасана Рухані, перш ніж відправляти шпигунів у Тегеран.
Уникання поспіху також дасть Байдену достатньо часу, щоб виправити помилки Трампа з іншими сторонами, які підписали угоду, і встановити єдину позицію, з якою можна протистояти Ірану. Байдену потрібно буде переконати європейців, китайців та росіян у тому, що економічні інтереси та безпеку кожного можна гарантувати лише дотримуючись угоди, яка має всеосяжний характер. Тобто, угода повинна враховувати не лише «ядерний потенціал» Ірану, але й запобігати іншим потенційно небезпечним діям режиму.
Байден повинен також отримати підтримку Ізраїлю та арабських держав, щоб змусити Іран відмовитися від своїх намірів дестабілізувати ситуацію в регіоні. Такий консенсус може навіть переконати республіканських противників ядерної угоди переглянути свою позицію.
Дипломатія з Іраном - це розумний курс для Байдена. Але поспішати з угодою також не варто, резюмує видання.