Байден намагається змінити роль Близького Сходу в політиці США — The Economist 

Америка має давню історію відносин із Близьким Сходом. Колишній президент США Барак Обама намагався «взяти курс» на Азію, але арабська весна, війна в Сирії, Ісламська держава та ядерна програма Ірану постійно тягли його назад. Попри всі обіцянки екс-президента Дональда Трампа про припинення "вічних війн", він фактично повернув США у нове протистояння з Іраном. Трамп направив 14 тисяч військовослужбовців до регіону, і загалом не сильно змінив розширені американські військові зобов'язання на Близькому Сході. Новий американський лідер Джо Байден має власну стратегію щодо Близького Сходу. Зараз Байден, навіть більше, ніж його попередники, намагається змінить роль регіону серед пріоритетів зовнішньої політики Америки, пише журнал The Economist.

Байдену знадобилося так багато часу, щоб зробити свій перший телефонний дзвінок ізраїльському прем'єр-міністру Беньяміну Нетаньяху, що його прес-секретар Джен Псакі була змушена пояснювати, що «затримка у переговорах» була ненавмисною. Байден зателефонував Нетаньяху 17 лютого, майже через місяць після інавгурації. Американський президент чекав ще тиждень, щоб зателефонувати королю Саудівської Аравії, незадовго до того, як його адміністрація розсекретила повідомлення, в якому наслідного принца Мухаммеда бін Салмана звинувачують у причетності до вбивства журналіста Джамаля Хашоггі.

Байден, який пообіцяв під час своєї передвиборчої кампанії більш жорстко ставитися до Саудівської Аравії, ймовірно, розчарував багатьох своїх прихильників, не покаравши наслідного принца. Але новий американський президент намагається змінити роль регіону в американській політиці.

Байден заморозив продаж ​​зброї до Саудівської Аравії, а також розпорядився переглянути питання продажу зброї в Об'єднані Арабські Емірати. Він не виявляв особливої ​​зацікавленості у проблемі пошуку миру між ізраїльтянами та палестинцями. Його міністр оборони Ллойд Остін, як очікується, планує вивести деяких американських військових із Перської затоки.

"Лідерам регіону треба переосмислити багато речей", - сказав Мартін Индик з Ради з міжнародних відносин, який був спеціальним посланцем Обами на ізраїльсько-палестинських переговорах.

Мартін Индик, колишній посол в Ізраїлі, який більшу частину своєї кар'єри присвятив пошуку миру в регіоні, опублікував у минулому році статтю, де заголовок узагальнював новий напрямок політики США в регіоні: "Близький Схід більше не вартий цього".

Така точка зору стверджує, що основні інтереси Америки в регіоні - захист саудівської нафти та Ізраїлю тепер зміщуються. Америка все ще зацікавлена ​​в стабільності світового ринку нафти, але вона імпортує більше нафти з Мексики, ніж із Саудівської Аравії, і переробляє багато своєї. Крім того, на Близькому Сході наразі можна спостерігати менший масштаб ізраїльсько-арабського розколу, більше проблем створює сунітсько-шиїтське протистояння.

У минулому році радник Байдена з питань національної безпеки Джейк Салліван та Даніель Бенайм, нині заступник помічника державного секретаря у справах Аравійського півострова, казали, що зміна інтересів не означає, що Америка "повинна повністю залишити регіон". Але вони дійшли висновку, що вміла дипломатія "врешті-решт дозволить забезпечити стійке військове скорочення".

Проте знайома перешкода заважає виходу США з регіону: Іран. Серед перших розпоряджень Байдена - приборкання ядерної програми Ірану та боротьба з його довіреними особами, починаючи з Ємену.

Угода про обмеження ядерного потенціалу Ірану була одним з найбільших досягнень зовнішньої політики адміністрації Обами. Трамп назвав угоду "жахливою та смішною", і в 2018 році він вийшов з неї, запровадивши санкції проти Ірану та почавши кампанію максимального тиску.

Навіть коли економіка Ірану суттєво впала, а COVID-19 ще гірше дестабілізував ситуацію, країна відповіла "максимальним опором". Іран почав збагачувати більше урану, ніж це дозволено угодою. Сьогодні Іран ближче до можливості побудувати ядерну бомбу, ніж коли Трамп залишив угоду, хоча й продовжує наполягати на тому, що планує використовувати ядерну енергію лише в цивільних цілях.

Адміністрація Байдена заявила, що готова відновити переговори разом із союзниками. Але наприкінці лютого Іран відкинув ідею прямих переговорів з американцями, якщо вони заздалегідь не погодяться скасувати деякі санкції. Представники адміністрації Байдена заявляють, що Іран повинен повернутися до виконання угоди, перш ніж вони скасують будь-які санкції.

Кожна сторона вважає, що інша хоче відновити угоду, і обидві маневрують, щоб виявити, хто цього хоче більше. Вибори в Ірані в червні можуть створити певний тиск, оскільки як мінімум встановлення нового уряду може затримати будь-які переговори. Це свідчить про напружений період дипломатії навесні.

"Це схоже на повторення минулого", - сказав директор Іранського проекту в Міжнародній кризовій групі -  громадській організації, що базується в Брюсселі, Алі Ваез.

Донедавна керівником Ваеза в Міжнародній кризовій групі був переговорник зі сторони США на Близькому Сході часів Білла Клінтона та Обами Роб Меллі. Меллі, який свого часу допоміг укласти угоду з Іраном, зараз є спеціальним посланцем Байдена в Ірані.

Незадовго до того, як Меллі залишив Міжнародну кризову групу, він описав кроки, які Америка повинна зробити для повернення до угоди. Сюди входить зобов’язання адміністрації Байдена підтримати екстрену позику від МВФ, яку Іран вимагає, щоб впоратися з пандемією. Америка могла б поступово пом’якшувати санкції, в міру того, як Іран буде повертатися до виконання умов ядерної угоди.

Поновлення ядерної дипломатії з Іраном, вважають радники Байдена, створило б основу для Америки наполягати на переговорах між регіональними державами, щоб припинити їхні конфлікти. Американці хочуть почати з Ємену, де повстанці хусити за підтримки Ірану вже сім років ведуть боротьбу з урядом, який підтримує Саудівська Аравія.

Байден призначив посланця, який домагається миру в Ємені, і є натяки на прогрес, принаймні серед зовнішніх держав. Однак самі учасники бойових дій ще не проявляють великої зацікавленості у припиненні війни.

Згідно з баченням радника з питань національної безпеки Саллівана, нові рамки для регіональних держав для вирішення їх розбіжностей, разом із ядерною дипломатією, дозволять Америці почати відступати. Однак до повної стабілізації ситуації на Близькому Сході може бути ще дуже далеко.

Минулого року ОАЕ нормалізували відносини з Ізраїлем, тоді як Єгипет, зайнятий власними економічними проблемами, втратив свою історичну роль керівництва. Саудівська Аравія та Іран зберігають сильні інтереси у збереженні ворожнечі між США та Іраном, ОАЕ та Ізраїль отримують вигоду від захисту американських сил, тоді як іранський режим отримує легітимність завдяки протистоянню з Америкою. Додавши до цього всього кризу в Ємені, нестабільність у Сирії, ненадійність Іраку, напористість Туреччини та загрозу гуманітарної катастрофи та кризи в галузі прав людини в Ефіопії – Байдену, ймовірно, доведеться приділити більше уваги регіону, ніж він хотів би.

Або ж йому доведеться прийняти роль нещадного реаліста і «вивести» США із Близького Сходу. Минулого тижня Америка здійснила атаку в Сирії на об'єкти, що використовуються іракськими ополченцями, яких підтримує Іран, у відповідь на ракетні обстріли проти американців в Іраку. Байден сказав, що це було попередженням для Ірану.

Американським президентам легше говорити про вихід США з Близького Сходу, ніж робити це на практиці, говорить сенатор Кріс Мерфі.

«Криза завжди є. На Близькому Сході постійно різко відбувається щось нове. Тоді як Китай рухається більш повільно, тихо і стабільно», - говорить Мерфі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ізраїль звинувачує Іран в «екологічному тероризмі» після розливу нафти

З моменту вступу на посаду нового президента США Джо Байдена регіональні довірені особи Ірану не гаяли часу. Нещодавно повстанці хусити в Ємені взяли на себе відповідальність за атаку безпілотника на аеропорт Абха в Саудівській Аравії; одного з найвидатніших критиків "Хезболли", журналіста Локмана Сліма, знайшли мертвим у своєму автомобілі в Лівані; в Іраку шиїтське угрупування підозрюють у нападі на військову базу США – все це стало серйозними зовнішньополітичними викликами для Байдена.