Є тисячі чоловіків і жінок, які повернулися не за обміном, але їм теж потрібні підтримка і допомога — голова організації "Блакитний птах"

Після повернення в Україну в рамках обміну українці і люди, які допомагають їм інтегруватися в суспільство зіткнулися з безліччю проблем, зокрема і через те, що держава мало бере участь у подальшій долі колишніх політв'язнів. Однак, є люди, які повернулися з окупованих територій не в рамках обміну, і вони також потребують допомоги та підтримки, розповіла Анна Мокроусова Інні Ведерниковій для ZN.UA.

"Для мене є два ключових аспекти в цій історії. По-перше, все, про що ми тут говоримо, вже шість років як не новина. І як тільки після чергового обміну починає розганятися чергова "зрада", у мене виникає запитання: а ось де ви були всі ці шість років? Журналісти, активісти, суспільство? 76 осіб грудневого обміну - всього лише мала частина історії про полонених. Бо є сотні, які ще там. Їх сім'ям на окупованій території постійно потрібна допомога. Ми допомагаємо продуктами, ліками та навіть дровами, бо колонії відмовляються утримувати полонених своїм коштом", - зазначила голова громадської організації "Блакитний птах".

Однак, є українці, які покинули окуповані території не в рамках обміну, але їм також потрібна підтримка й допомога. Та вони залишилися без фінансової або будь-якої іншої допомоги. Як зазначила, Мокроусова, так сталося через те, що держава взяла фінансову участь у долі звільнених громадян лише раз - під час обміну 27 грудня 2017 року.

"Останній хвилі також обіцяють тисячі підтримки. Але всі інші, хто пройшов полон і був звільнений в інші дати, - залишилися на узбіччі", - зазначила Мокроусова.

Адже в Україні немає єдиного державного механізму надання допомоги колишнім політв'язням, а значить немає держфінансування програм медичної та психологічної реабілітації звільнених. За словами активістки, те, що такі установи як Феофанія, Циблі та "Лісова поляна" надали допомогу звільненим українцям, в рамках двох останніх обмінів, по суті є актом доброї волі керівників цих установ. Водночас більшість ті українці, яких звільнили тихо і без піару, насилу можуть розраховувати на таку зустріч.

"Мені шкода, що сьогодні багато хто намагається використовувати звільнених з полону людей у своїх інтересах. Люди після полону самі по собі рідко мають претензії до держави. Адже опинитися на волі - вже велика цінність. Але оскільки багато хто провів у полоні роки, то процес ресоціалізації для них досить складний. Свобода довгий час була єдиною та основною метою. Проте досягнувши цієї мети, багато хто просто не знає, що робити далі, де і як вони хочуть жити. Їм важко оцінити ситуацію і ми вже зіткнулися з тим, що хлопці з останнього звільнення відмовляються від роботи, яку їм пропонують, через "маленькі" зарплати", - зазначає Мокроусова.

При цьому працівники та психологи "Блакитного птаха" отримують фактично ті ж 9 тисяч зарплати, за яку колишні політв'язні часто не хочуть йти працювати в Києві. Мокроусова зазначила, що багато співробітників громадської організації підробляють на кількох роботах, живуть на зйомних квартирах або знімають кімнати, але все одно регулярно підтримують тих, хто потребує допомоги. Керівник "Блакитного птаха" уточнила, що звільнені українці не погані, просто суспільство і держава не розуміють, як всі громадяни тут живуть.

"Тому, по-друге. Ми робимо свою роботу і збираємося продовжувати. Щоб-то не було і незважаючи ні на що. Але є нюанс. Ми можемо робити з почуттям гордості за свою країну, або ні. Винаходити велосипед не треба. Державі критично важливо прийняти закон про статус і захист полонених. А також розробити та забезпечити механізм патронату і соцпакета. Без фанатизму і з урахуванням декількох базових речей", - зазначила Мокроусова.

Серед таких речей може бути:

- первинне медичне обстеження і лікування;

- придбання квитків для возз'єднання сім'ї;

- набір гуманітарної допомоги, що включає одяг та предмети гігієни;

- готівкові кошти на проїзд в період пошуку роботи;

- безкоштовне відновлення документів; оплата двох місяців оренди житла або допомогу з соціальним житлом на час поки не буде виплачена компенсація в 100 тисяч гривень;

- можливість регулярного санаторного лікування раз на рік.

"Потім, після забезпечення цього пакета, постраждалі від полону громадяни повинні передаватися в руки громадських організацій. Як за кордоном людина, що потребує тієї або іншої підтримки, отримує у держави точні контакти: куди та за чим у разі необхідності звернутися. Де допоможуть з ліками, де - з роботою, де знайдеться професійний психолог", - додає голова громадської організації.

Однак тут має запрацювати механізм взаємодії держави та громадських організацій, що можна реалізувати у формі різних державних програм підтримки ОО, які беруть на себе функції тривалого супроводу постраждалих людей.

"Це хороша система. Коли ургентну допомогу забезпечує держава, а громадські організації своєю підтримкою створюють сприятливий клімат у цілій сфері життя", - підсумувала Мокроусова.