Як "пройти" карантин з мінімальними втратами – поради психолога

Карантин під час епідемії коронавірусу Covid-19 – час для вивчення своєї внутрішньої території, від якої набагато складніше втекти в соціальне, вважає дитячий сімейний психолог Світлана Ройз.

"У той момент, коли сповільнюється зовнішній рух, загострюється і посилюється внутрішнє. І, звичайно, зараз – час внутрішньої території, від якої ми так старанно намагалися втекти", - розповідає фахівець в інтерв'ю ZN.UA.

Як приклад психолог наводить квітку ромашки: на внутрішню "серцевину" кріпляться "пелюстки" ролей (наприклад, "мама", "дружина", "дочка", "психолог", "викладач" та інші).

Кожна пелюстка дає відчуття значущості, дозволяє заробляти "лайки" (наприклад, хороша мама, чудова дружина й інше). Але в гонитві за ними люди частіше фокусуються саме на пелюстках, забуваючи про важливість серцевини – нашої внутрішньої, смислоутворюючою частини.

"У житті важливі і "серцевинка", і "пелюстки". Але, зазвичай, ми більше зосереджені на пелюстках. Однак саме "серцевинка" приваблює до нас людей, дає можливість утримуватися "на нас" всім нашим "пелюсткам", - пояснює вона.

За словами психолога, ми весь час оточуємо себе "зовнішніми голосами" (яскравий приклад – постійно працюючі в кімнаті радіо або телевізор), щоб не чути голосів своїх внутрішніх критиків, задобрити їх або "замаскувати" зовнішнім шумом.

Всі ці критики говорять голосами наших "авторитетних внутрішніх фігур" родом з дитинства, і можуть бути як підтримуючими, так і знецінювальними. І тільки після того, як ці "голоси" будуть проаналізовані, відлунають, починається найважливіший Діалог. Або монолог, уточнює Ройз.

"Усі наші потреби зараз опустять до базового рівня, до основи піраміди Маслоу. Ця криза змусить нас увійти в контакт зі своєю Серцевиною, зрозуміти, з чого складається наша внутрішня територія, адже тікати далі нікуди. І ні, це не зупинка – це новий етап інтенсивного руху", - пояснює фахівець.

Відповідати на питання сутнісного рівня безпечніше, зазначає психолог, і попереджає, що однозначних і придатних для всіх відповідей не буде, буде особиста, оскільки так чесно.

"Кілька днів тому мені було дуже страшно. Коли я зрозуміла, що мої звичні доходи повністю заморожені, фінансовий запас невеликий, скоро виплата орендної плати за Студію, особиста відповідальність, внутрішньосімейна, абсолютно земна, - величезна. Ну і навантаження емоційне зараз, враховуючи кількість запитів – за роботу з якими я не вважаю можливим зараз брати гроші, – велика", - розповідає вона.

Психолог почала "прописувати і прораховувати конкретні дії":

1. Зателефонувати орендодавцям.

2. Написати список необхідних витрат. Зрозуміти, у що зараз я можу робити внесок.

3. Написати список гарячих телефонів і тих, до кого я можу звернутися по допомогу, якщо це буде важливо.

4. Доньці, яка досить розпещена подарунками, я сказала: "Ти бачиш, я зараз не працюю, і ми все – на карантині. Зараз на невизначений час - ми не купуємо нове, тільки необхідне. Швидше за все, тільки продукти. І будемо радувати одне одного самі". Вона дуже чітко і по-дорослому все зрозуміла і жодного разу не просила нових іграшок. Тільки сказала: "А давай, коли-небудь, купимо мені новий велосипед".

5. Я записала свої різні навички, якими володію, те, чим могла б бути продуктивна.

6. Я запитала себе - що з того, що мені зараз могло б стати в нагоді, я відкладала в реалізації? І так, у мене величезний опір роботі онлайн, але я буду створювати нові для себе формати.

У момент кризи людина не відкочується до "нульової точки" у піраміді Маслоу. Можливий відкат до суб'єктивного "базового" для кожного рівня, до рівня своїх цінностей, пояснює Світлана Ройз. І, можливо, зараз час їх "інвентаризації", час безвихідності, а тому сміливості в тому, що ми боялися почати робити.

Криза – це ще й час конфліктів між партнерами: "Скрізь, де є змішання ролей, буде напруга і можливі конфлікти. Зараз час "оголення" конфліктів між партнерами – гендерні ролі в родині, вміння донести інформацію про потреби, вибудувати загальну стратегію, побудувати кордони, розподілити обов'язки, так і озвучити свої тривоги й отримати підтримку", - зазначає психолог.

І додає, що відчувати страх, безпорадність, опір, роздратування, ажіотаж, печаль, спустошення, прийняття – це дуже по-людськи.

За словами експерта, її "лякає "позитивненькая психологія"", коли людям пропонують гнати від себе сумні думки і оточувати позитивними людьми. Такий підхід шкідливий, небезпечний і дуже "дитячий" - закрити очі, щоб не бачити очевидного.

"Зберігати контакт з усіма своїми почуттями, усвідомлюючи і проживаючи їх, вибирати ті дії, які важливі в конкретний момент, зберігати віру в найкраще і найбільш продуктивно впливати на сьогодення – мені здається, це більш по-дорослому", - вважає психолог.

Одна зі знахідок цієї кризи – смиренність з відповіддю "Я не знаю", наголошує Ройз.

"Зараз я дозволяю собі цю відповідь вимовляти часто. Ми живемо в час, коли багато наших звичних знань і схем марні. Відповідь – я не знаю, я буду збирати дані, аналізувати і, виходячи з постійно мінливої реальності, "прогнозувати" відповіді", - радить фахівець.

Докладніше про те, як справлятися з гнівом, агресією та всіма іншими супутніми ситуації, руйнівними емоціями і відчуттями, читайте в інтерв'ю Алли Котляр із дитячим сімейним психологом Світланою Ройз.