Історія знала багато народів, які починали війни, очікуючи швидко і безболісно здобути перемогу, але потім погрузали в трясовині довготривалого конфлікту, який був не таким вже й успішним. Такими народами були наполеонівська Франція під час вторгнень в Іспанію і Росію, Німеччина під час Першої і Другої світових війн, Ірак в ірако-іранській війні і США під час вторгнень в Афганістан і Ірак.
Щойно початковий спазм оптимізму проходив, ці конфлікти перетворювалися у війни на виснаження, переможцем в яких ставала та сторона, якій вдавалося довше карати ворога. Російське вторгнення в Україну, яке триває вже більше 100 днів, пішло за цим же шаблоном, - пише на сторінках Washington Post старший науковий співробітник Ради з закордонних справ Макс Бут.
Блискавичний наступ на Київ, на який розраховував російський диктатор Владімір Путін, провалився. У ті перші дні світ був у захваті від українського героїзму. Його символом стали українські військові, які на російську вимогу здатися відповіли вже безсмертними словами: «Російський військовий корабель, йди на х…». Фото українських тракторів, які тягнуть захоплені російські танки, стали сенсацією в інтернеті. Але попри всі тяжкі втрати серед солдатів і техніки, Путін не зупинив своє вторгнення, хіба що трохи зменшив його масштаби. В середині квітня він зосередив зусилля своєї армії на Донбасі. Стягнувши сюди артилерію, російські війська влаштували «пекло» для українських захисників в цьому секторі. Президент Володимир Зеленський каже, що росіяни вбивають до 100 українських солдатів щодня, а поранення отримують до 500. Загарбники контролюють близько 20% України. І це більша територія, ніж Нідерланди.
Путін нібито розраховує, що все ще може перемогти у війні, дочекавшись, коли готовність Заходу допомагати Україні занепаде. І на Заході справді немало тих, хто дає йому підстави так думати. Колишній Держсекретар США Генрі Кіссінджер закликав Україну поступитися територією заради миру. А президент Франції Еммануель Макрон наполягає, що Росію «не можна принижувати». Що це означає? Путіна слід винагородити за його незаконну агресію?
Все це відчайдушні поради, які не мають нічого спільного з фактами на місцях. Останні опитування показали, що майже 80% українців вважають курс своєї країни правильним. А багато українських біженців повертаються додому. Картинка на полі битви більш похмура, ніж місяць тому, але краща, ніж три місяці тому. Так, українська армія втратила деякі території, але водночас їй вдалося і визволити інші частини країни. Вона витіснила «орків» з півночі України і тепер відвойовує села на півдні. Українські війська навіть відвоювали частину Сєвєродонецьку, який тиждень тому здавався майже втраченим.
«Інститут дослідження війни» зауважив, що Росія продовжує здобувати повільний і дорогий прогрес на сході України. Однак, вона навіть близько не наблизилася до мети оточити українські війська і зламати їхню волю. Тим часом, російська армія продовжує страждати від некомпетентного командування й низької моралі. Це пояснює той факт, чому російські війська не наступають, поки артилерія не зрівняє все з землею на їхньому шляху. В України тепер є чисельна перевага, оскільки 700 тисяч українських військових протистоять 200 тисячам загарбників. А її арсенал постійно покращується завдяки поставкам зброї із Заходу.
Бут зауважує, впродовж останніх 100 днів настрої радикально змінювалися. Спочатку був надмірний песимізм, на зміну якому прийшов надмірний оптимізм. І от тепер надмірний песимізм знову повернувся.
«Зараз не час втрачати віру в Україну. Це момент для подвоєння нашої підтримки для її борців за свободу», - пише автор.
Президент Джо Байден, загалом, проробив хорошу роботу, підтримуючи Україну. Він об’єднав союзників і переконав Конгрес виділити 54 мільярди доларів на допомогу з дня початку російського вторгнення. Бут вважає, що Байден зробив правильно, коли вирішив, що краще уникати прямої сутички з російською армією. Однак, він все ще надто обережний в забезпеченні України всім необхідним.
Місяцями українці просять системи HIMARS, які б дозволили їм нейтралізувати російську артилерію.
«Нарешті минулого тижня Байден погодився передати ці системи, але лише 4 штуки. Вибачте, але це не годиться. Союзники намагаються заповнити деякі прогалини (Німеччина обіцяє, наприклад, відправити системи ППО IRIS-T). Але Байден досі відмовляється передати ракети Patriot чи винищувачі (МіГ-29 або F-16, що було б краще), які Україні гостро необхідні. Він також відмовляється щось робити з російською морською блокадою в Чорному морі, яка душить українську економіку», - йдеться в статті.
Автор радить Байдену пригадати так звану «Доктрину Пауелла», сформульовану Держсекретарем Коліном Пауеллом. Він виступив проти участі у «нерішучих напіввійнах», Натомість він наголошував, що якщо США застосовують силу, вони повинні використати всю її могутність, щоб перемогти. Цю ж доктрину варто застосувати до військової допомоги. Замість того, щоб пропонувати Україні мінімум, який дозволить їй уникнути поразки, США потрібно забезпечити її такою потужною підтримкою, яка б дозволила українській армії перемогти у війні (що означає визволити всі території, втрачені після 24 лютого). Україна невтомно продовжує свою боротьбу. І США теж не варто втомлюватися.