Відсутність контролю перетворює реабілітаційні центри на катівні та «в’язниці» – правозахисник

Фактичну кількість реабілітаційних центрів в Україні визначити неможливо, оскільки такого виду діяльності держава не регулює. Їх орієнтовна кількість може коливатися в межах 300–500, але останні дані свідчать, що ця цифра може бути удвічі-втричі більшою, тобто близько тисячі закладів.

Відсутність державного контролю призводить до того, що третина реабілітантів потрапляє туди примусово, що є незаконним. За даними єдиного Всеукраїнського моніторингу реабілітаційних центрів в Україні, в рамках якого було відвідано 42 реабілітаційних центри та опитано 311 осіб, третина пацієнтів мала досвід примусової реабілітації, а 12% перебували там примусово на час опитування. Ініціаторами «примусового лікування» зазвичай є родичі або батьки.

Втім, ефективність примусового лікування від наркозалежності низька. Згідно з дослідженням Європейського моніторингового центру з наркотиків та наркотичної залежності, таке лікування не впливає позитивно на вживання наркотиків чи кримінальний рецидив, порівняно з іншими підходами (78% досліджень).

«Практика, яку активно застосовують у реабілітаційних центрах, може не тільки виявитися некорисною для загальної наркоситуації, а й нашкодити пацієнтам, хронізувавши їхні хвороби; підвищити рівень передозувань і негативно позначитися на стосунках таких пацієнтів у сім’ї», - застерігає психолог і монітор з прав людини Артем Осипян у матеріалі для ZN.UA.

До того ж, така практика визнана незаконною. Відповідно, і родичі, і працівники центрів порушують закон та права людини, частіше за все самі того не усвідомлюючи. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним і Кримінальним процесуальним кодексами України.

Такий примус може визначати лише держава в особі судів та судово-психіатричної експертизи. Реалізований він може бути лише державою в особі пенітенціарних установ чи спеціалізованих медичних закладів, та аж ніяк не приватними центрами із сумнівними спеціалістами.

Чому ж утримувати людей у реабілітаційних центрах вигідно? Чим більше осіб і чим довше перебуватимуть там, тим більше коштів установа отримає від родичів людини із залежністю. Така система ніяк не може сприяти видужанню, саме тому непоодинокі випадки, коли людина перебуває на «реабілітації» рік, а то й два.

«Інколи в центрах виявляють людей, котрі навіть не є пацієнтами. Така «госпіталізація» перетворюється на повноцінне викрадення», - розповідає Осипян.

Так сталося з Юлією Пироговою, яку разом із чоловіком викрали з власного будинку в Кропивницькому і відвезли на Київщину, у реабілітаційний центр «Вибір». За її словами, вона і чоловік взагалі не вживали ані алкоголю, ані наркотиків, натомість жінка мала конфлікт із родичами, пов’язаний із нерухомістю.

Тому родичі вирішили на певний час «вивезти» їх із будинку, який тепер намагаються продати. Зараз у цій справі триває слідство. Але Юлія хвилюється, оскільки слідство фактично стоїть на місці. 

Жінка написала правозахисникові з Всеукраїнського об’єднання людей з наркозалежністю, після чого, з ініціативи Офісу омбудсмена, відбувся моніторинговий візит до цього центру з метою запобігання катуванням та жорстокому поводженню.

«Наші монітори виявили порушення прав людини в наркологічному центрі «Вибір» у селі Гора на Київщині. Під час реалізації програми реабілітації в зазначеному закладі застосовують покарання клієнтів, які принижують людську гідність. Зокрема, клієнти зобов’язані по кілька днів носити на грудях пляшку з водою, а на голові ковпак – діловий костюм з краваткою. Серед клієнтів центру були особи, влаштовані за бажанням родичів. Під час моніторингового візиту деякі з них заявили про бажання припинити участь у реабілітаційній програмі. За умовами договорів, особисто підписаних клієнтами, вони можуть залишити центр, якщо повідомлять керівництво закладу за три дні. Заяв про припинення участі у програмі реабілітації в керівництва не було», - повідомляється у звіті Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

За словами Юлії, під час перебування в центрі їй давали невідомі препарати, погрожували, що вона ніколи не побачить свого чоловіка та дітей, і постійно принижували інших реабілітантів: «Був навіть випадок фізичного насильства…». 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Психолог розповідає, як працюють українські «реабілітаційні центри»

Більше про те, що за установи реабілітаційні центри та які послуги там надають, - у статті психолога, монітора з прав людини Артема Осипяна «Реабілітаційні центри: лікування чи катування?».