В Україні потрібно регламентувати взаємодію масмедіа із країною-агресором – оглядачі

В українському законодавстві досі недостатньо прописані норми, що визначають, які елементи роботи масмедіа представляють загрозу національній безпеці. В умовах гібридної війни Росії проти України це зробити вкрай необхідно, вирішуючи при цьому проблему – як досягти балансу між дотриманням свободи слова та захистом національної безпеки? Про це пишуть у статті для DT.UA оглядачі Володимир Кравченко і Тетяна Силіна.

Як стверджують співрозмовники зі Служби безпеки України, одна з головних особливостей інформаційних операцій російських спецслужб в Україні - їх проведення, в основному, в рамках українського законодавства. Грубо порушуючи принципи демократії у власній країні, Кремль і його підручні користуються досягненнями демократії як її слабкостями в демократичних державах, де вони проводять інформаційні операції. Якщо Україна почне істотно змінювати своє законодавство, значно посилюючи його в сфері прав і свобод, існує велика небезпека скочування до авторитаризму чи навіть до диктатури, зазначають автори.

Незважаючи на скандальність і неоднозначність багаторічної діяльності Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, її ліквідацію в березні 2015 р. деякі експерти називають помилкою. Оскільки ця Комісія проводила експертизи, висновки яких використовувалися в судах, а в списку розглянутих Нацкомморалі порушень, крім порнографії і пропаганди культу насильства, були присутні також порушення територіальної цілісності і суверенітету України.

Для того, щоб притягнути до відповідальності в судовому порядку будь-яких ЗМІ чи конкретного журналіста, суду необхідно спиратися на висновки експертизи висловлювань, сюжетів, публікації тощо, яку можуть проводити лише деякі сертифіковані організації. На сьогодні, наприклад, Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, за свідченням джерела в СБУ, завалений подібними справами - черга на пів року. При цьому довести наявність кримінально караних правопорушень експертам найчастіше буває досить складно.

Оглядачі підкреслюють, що держава та її правоохоронна і судова системи вже кілька разів зазнали невдачі у спробі залучити журналістів, чиї матеріали значною мірою нагадують наративи російської пропаганди, до відповідальності. Гучний процес над журналістом Р. Коцабою, незважаючи на винесений йому за заклик бойкотувати мобілізацію вирок у вигляді 3,5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, зрештою завершився його повним виправданням. У червні 2019 р. Апеляційний суд Запоріжжя підтвердив виправдувальний вирок журналісту Павлу Волкову, якому обвинувачення інкримінувало посягання на територіальну цілісність і недоторканність України та створення терористичної групи.

З великим ступенем ймовірності можна припустити, що якби головний редактор "РИА-Новости-Украина" Кирило Вишинський, заарештований у травні 2018 р. за клопотанням СБУ за звинуваченням у державній зраді, не потрапив в список на обмін затриманими між Україною і Росією і не був вивезений до Москви, то, врешті-решт, суд і його виправдав би.

Автори вказують на те, що утиски журналістів в Україні, незалежно від місця їх роботи і змісту продукованого ними інформаційного продукту, погано сприймаються на Заході і негативно впливають на імідж нашої країни. Навіть одіозні Шарій та Гужва, претензії українських правоохоронних органів до яких були пов'язані аж ніяк не з їхньою журналістською професійною діяльністю, отримали статус політичних біженців у європейських країнах.

Вирішити цю та інші проблеми могло б допомогти прийняття, по-перше, закону "Про колабораціонізм", в якому регламентувалася б взаємодія масмедіа з країною-агресором і було чітко прописано, що саме заборонено ЗМІ. По-друге, прийняття закону про прозорість структури власності і фінансування ЗМІ. У парламенті вже довгий час знаходяться законопроекти №6762 і №8494, які повинні забезпечити прозорість структури власності і фінансування медіа. Однак депутати попереднього скликання так і не знайшли часу для їх розгляду.

Детальніше про проблеми інформаційної безпеки України читайте у матеріалі Володимира Кравченка і Тетяни Силіної "Замість розмов із телевізором" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".