Україна у звіті Мюллера може вивчати інструменти Кремля з втручання у внутрішні справи держави — Хара

Звіт спеціального прокурора Роберта Мюллера для України має не лише академічний інтерес, що полягає у вивченні механізму роботи оспіваної системи стримування та противаг, кремлівського інструментарію втручання у внутрішні справи іншої держави, а також можливого розвитку політичної ситуації на найближчу перспективу, пише експерт "Майдану закордонних справ" Олександр Хара у статті для DT.UA.

Автор зазначає, що Україна у звіті згадується неодноразово безпосередньо та у зв'язку з ім'ям Пола Манафорта - ділка від політичних технологів, появі якого ми завдячуємо дуумвіратові українсько-російського олігархату Олегові Дерипасці та Рінату Ахметову.

"Документ містить відомості про фінансові махінації, брехню правоохоронцям, а також зв'язки з оточенням Володимира Путіна і Віктора Януковича. Пол Манафорт намагався показати свою корисність російському олігарху, зокрема пересилаючи йому внутрішньопартійні опитування, а також поліпшити взаємини, тобто розв'язати судові спори з Дерипаскою. Річ у тому, що останній втратив гроші, інвестовані у фонд, засновником якого був Пол Манафорт", - пише Хара.

Експерт додає, що цікавим є епізод щодо вилучення з маніфесту Республіканської партії фрази про надання Україні летальної зброї.

"Оновлюючи документ 2012 року, в якому висвітлювалася позиція партії з ключових проблем напередодні висування єдиного кандидата, делегатка від штату Техас Діана Денман внесла до тексту пасаж про тривання агресії Росії проти України, підтримку "діючих (якщо потрібно - посилення) санкцій проти РФ, доки суверенітет і територіальна цілісність України повністю не відновлені", а також про "надання летальної зброї ЗСУ та більшу координацію з НАТО в питанні оборонного планування". Старший радник передвиборної кампанії з питань політики національної безпеки Джефрі Гордон кілька разів наполягав на заміні фрази "летальна зброя" на більш м'яку - "необхідна допомога", посилаючись при цьому то на отримані від керівництва передвиборної кампанії вказівки, то на нібито почуту думку Трампа про необхідність поліпшення відносин із Росією, перекладання питання допомоги на європейські плечі, а також небажання починати третю світову війну в тому регіоні. Головний політичний радник кампанії був здивований зміною фразеології, адже вона не відбивала лінії кандидата в президенти, а директор кампанії Джон Машбурн розцінив такі дії як порушення його вказівок. При цьому посилання прихильника більш м'якої позиції щодо Росії на телефонні й особисті розмови не знайшло свого підтвердження", - пише експерт.

Хара додає, що іншим цікавим сюжетом стала історія з мирним планом для України.

"Перша згадка про план датована серпнем 2016 року, коли Костянтин Килимник домовлявся про зустріч із Полом Манафортом, для якого грав роль зв'язного з його українськими клієнтами з Партії регіонів та, час від часу, Олегом Дерипаскою. Пан Килимник, про причетність якого до російських спецслужб здогадувалися і Манафорт, і інші, дав зрозуміти, що сутність плану - у забезпеченні контролю Москви над окупованими територіями, і, у разі згоди Манафорта очолити процес, Віктор Янукович обіцяв посприяти зустрічі свого колишнього політтехнолога на найвищому російському рівні. Розслідування обставин справи, включно з письмовим запитанням Дональду Трампу, свідчить, що план до нього доведений не був. Утім, спецпрокурор зазначає, що не має доступу до частини листування Манафорта, яке здійснювалося з допомогою шифрувального програмного забезпечення, а на його показання не можна покладатись, оскільки цей ділок брехав слідчим та суду присяжних стосовно своїх контактів із Килимником і, власне, мирного плану, що стало причиною рішення судді про порушення Манафортом угоди зі слідством", - резюмує Хара.

Детальніше про звіт Мюллера читайте в статті Олександра Хари "Чи вислизнув Трамп із-під ковпака Мюллера?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".