Україна переписує свою радянську історію за допомогою "декомунізації" - The Guardian

В Києві радянський меморіал Другій світовій війні стоїть на одному з кінців бульвару Тараса Шевченка, названого на честь українського поета і упорядника української літературної мови. На цьому ж бульварі є пам'ятник засновнику УНР Михайлу Грушевському, а трохи далі від нього – Миколі Щорсу, який воював на боці більшовиків проти тієї української республіки.

А з іншого боку бульвару раніше стояв Володимир Ленін, доки його не повалили під час протестів у 2013 році. На розі однієї з вулиць стоїть волонтер у камуфляжі, який збирає кошти для армії України. І тут же розташована книгарня, яка належить російській мережі. У її вітрині виставлена книга про Степана Бандеру – українського націоналіста, якого в Україні вважають героєм, але радянська і російська пропаганда вважає його "фашистом" і "колаборантом нацистів".

"Ось так коротко можна проілюструвати заплутану і складну українську історію і її вшанування. Поки країна бореться за своє майбутнє на війні на сході, боротьба також ведеться за повернення своєї історії", - пише The Guardian.

Видання нагадує, що президент Петро Порошенко підписав пакет законів про "декомунізацію", яку нещодавно ухвалив парламент і які покликані стати "фундаментом для офіційної української історії XX століття". Закони забороняють нацистські і комуністичні символи і кримінальну відповідальність за заперечення злочинів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років. Також Україна відкриє архіви КДБ СРСР, замінить термін "Велика вітчизняна війна" на "Друга світова війна у Європі", а також визнає усіх борців за незалежність України в XX столітті.

Прихильники законів кажуть, що Україна нарешті зробить те, що зробили всі пострадянські країни Східної Європи такі, як Польща, Литва, Латвія і Естонія. А вільна Україна створить свою історичну ідентичність і пам'ять, переосмисливши епізоди, які були переписані чи замовчувані СРСР.

"Комуністичний тоталітарний режим свідомо намагався знищити національну ідентичність народів. Ідеї багатьох людей досі формуються на основі радянської пропаганди і багато подій минулого розглядаються крізь призму комуністичної пропаганди", - пояснив історик і голова Національного інституту пам'яті України Володимир Вятрович.

В цей же час, існують і занепокоєння через спробу переосмислити і змінити погляди на історію.

"Звісно, нам потрібно сформувати національну історичну ідентичність. Але нажаль українська історія дуже суперечлива. Вона не може виконати функцію об'єднання. Вона не об'єднує, а розділяє", - прокоментував головний дослідник Інституту українських досліджень у Львові Василь Васевич.

Видання пише, що одним з таких спірних епізодів – історія боротьби ОУН-УПА, яких останні закони щодо історії визнають борцями за незалежність України в XX столітті. Однак, Степан Бандера, який очолював одну з гілок УПА, дуже суперечлива історична постать не лише для українців і росіян, а й для деяких європейців, зокрема для поляків.

Поствоєнна радянська пропаганда вважала Бандеру і УПА "фашистами, колаборантами і ксенофобами". Термін "бандерівці" сьогодні російські ЗМІ використовують, щоб демонізувати Майдан, заявляючи, що банди "фанатів" українського націоналіста нібито готували "етнічні чистки" в Криму. Тому Росія нібито його й окупувала.

Вятрович переконаний, що пора хоча б в Україні розвіяти страшні історії радянської пропаганди про Степана Бандеру і довести, що він борець за незалежність своєї країни. У свою чергу журналістка Мирослава Пеца, яку видання називає "українкою нового покоління", має іншу точку зору. Її бабця допомагала УПА, в той час як дідусь воював проти нацистів у лавах радянської армії.

"І після Другої світової війни вони обоє працювали в колгоспі 7 днів на тиждень, як раби комунізму і колективістської системи", - каже Пеца.

"УПА були дійсно широким народним рухом, вони дійсно борці за свободу. Але були і темні сторони їхньої історії. Що мене турбує в ухвалених законах, це те, що історія насправді не чорно-біла. Треба набратися мужності визнати свої темні сторінки минулого. Треба визнати помилки, вибачитися, а потім рухатися далі", - вважає вона.

Вятрович в цей же час вважає, що відкриття архівів КДБ дозволить це зробити.

"Жоден з цих законів не обмежує академічні дискусії. Відкриття архівів КДБ лише простимулює ці обговорення", - вважає історик.

В цей же час, Расевич вважає, що це не допоможе, оскільки більшість важливих документів у архівах були знищені і закони не принесуть значних змін в оцінці історії України.

"Ідеологічна боротьба продовжується", - вважає львівський історик.

В цей же час, у Польщі не вважають, що визнання вояків УПА в Україні якось націлене проти поляків. Зокрема, міністр закордонних справ Польщі Ґжегож Схетина не бачить нічого провокативного у законі України про визнання ОУН-УПА. Він підкреслив, що в законі не йдеться про загони "СС Галичина", "Нахтігаль" чи "Роланд", яких прийнято вважати колаборантами. А такрж Київ не виправдовує суперечливі сторінки історії УПА, зокрема події на Волині в часи Другої світової війни. В цей же час, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров вважає, що забороною нацизму Україна його "героїзує". Оскільки Верховна Рада зрівняла комуністичну і нацистську тоталітарні ідеологіїі заборонила їх.