Україна у замкненому колі: без людей не відновити інфраструктуру. Без інфраструктури — не повернути людей

Повномасштабне вторгнення Росії на територію України стало тригером для усіх сфер – територіальної, економічної та соціальної. Країна стоїть перед небезпечними та складними викликами. Про це пишуть експерти Анатолій Ткачук, Юрій Третяк та Іван Лукеря у своєму матеріалі для ZN.UA «Державна регіональна політика 2023: бути чи не бути?».

Експерти виділили три основних виклики, перший з яких – значна частина української території окупована або зруйнована бойовими діями. Станом на 1 січня 2023 року під окупацією перебувають близько 120 тисяч квадратних кілометрів території України (включно з територіями окупованими ще на першому етапі війні у 2014 р.).  Варто зазначити, що на піку окупації таких було 200 тисяч квадратних кілометрів.

Другим викликом автори статті вважають раптове переміщення значної кількості людей усередині країни та за її межі. Війна не просто загострила демографічну проблему, яка переслідувала Україну роками, вона стала домінуючою і найскладнішою для вирішення. За різними даними, Україну залишили 6–8 мільйонів осіб, за даними ООН — 6,5 мільйона. Орієнтовно вважається, що повернулося 4 мільйони осіб.

Щодо внутрішньо переміщених осіб, то їхня кількість теж значно зросла по відношенню до 2021 року (4,7 мільйона в 2022 році проти 1,5 мільйона в 2021-му). Якщо до початку вторгнення основна частина ВПО проживала в східних територіях, то тепер це західні та центральні регіони. У багатьох громадах західних регіонів частка ВПО становить 10–15% від місцевого населення. Серед ВПО 86% переміщені з півдня та сходу України.

Експерти вважають, що щільність населення східних і південних регіонів України і надалі падатиме, що значно ускладнить відновлення цих територій.

Хоча серед внутрішніх переселенців ще зберігається бажання повернутися в місця свого постійного проживання, але для цього потрібно, щоб настали певні умови. Так, 40% серед усіх ВПО будуть дивитися на безпеку в регіоні перед тим, як повернутися додому, 27% планують повернення після завершення російського вторгнення, для 25% людей важлива стабільна робота критичної інфраструктури, 23% – прагнуть відсутності обстрілів у регіоні. Слід при цьому зауважити, що 77% опитаних не мають намірів переїжджати з їхнього нинішнього місця перебування. Найбільше серед тих, хто не збирається повертатися, категорія «чоловіки віком 18–29 років».

«Повернення українських біженців і внутрішньо переміщених осіб у місця їхнього попереднього постійного проживання є ключовим фактором відновлення регіонів. Проте варто розуміти, що значна частина людей не повернеться у місця попереднього проживання навіть із настанням миру, безпеки, наявності робочих місць. Це слід враховувати при плануванні відбудови зруйнованого та відновлення регіональної економіки», – підкреслюють експерти.

Третім викликом автори видокремлюють руйнування інфраструктури. За спільною оцінкою Світового банку та уряду України, прямі збитки станом на 1 червня 2022 року становлять 97 мільярдів доларів, а загальний обсяг потреб для відновлення — 349 мільярдів доларів, з яких 105 мільярдів знадобляться у короткостроковій перспективі до трьох років.  

«Головна сила країни — люди. Головний інструмент для розвитку людьми територій та країни в цілому — інфраструктура. Війна зруйнувала величезну кількість інфраструктурних об’єктів по всій країні, а особливо значними є руйнації на сході та півдні України», — зазначають автори.

Станом на сьогодні, коли війна досі триває, цифри зростають щодня. Станом на 1 серпня 2022 року 40% руйнувань — це житлова інфраструктура і 31% — транспортна.

У статті додається, що для виходу з цього кола потрібні швидкі, але обґрунтовані рішення. Такі рішення можуть продукувати винятково спроможні інституції. Проте владні інституції у регіонах, які перебували окупацією чи є частково окупованими сьогодні, мають вигляд досить ослаблених. А керівництво об'єднаного з мінрегіоном міністерства інфраструктури досі не вирішило кадрове питання, хто курируватиме в міністерстві регіональну політику.

Хоча від того, хто займе цю позицію — компетентний професіонал, який знає суть реформи, яка зараз перебуває на своїй вирішальній завершальній стадії, або новачок, який не знає контексту, і залежатиме здатність держави відповісти на ці виклики.